ЗАДНІСТРОВА СІЧ

ZADNISTROVA SICH

     
Душу - Богові! Життя - Україні! Серце - народові-нації! Честь - козацтву-лицарству! 

Колодач 1-й. П'ять козаків.



Колодач 1-й. Пять козаків.

Комишина 1. Січень-березень1990. Події в АОК. Київ козацький. Партбарін. Воля і Бог. Ізвоз. (16)

Комишина 2. Квітень-травень 1990. Події в АОК. Профорієнтація і трудове виховання козачат. Управління профорієнтацією в сільській школі. (22)

Комишина 3. Червень-вересень 1990. Події в АОК. Кавказ. Grose Piter. Ленінград-Петербург. Нарва-Іван-місто. Казаки. Виховання фізично та морально здорового покоління на традиціях козацької верстви населення. (29)

Комишина 4. Жовтень 1990. Події в АОК. Муравльовка – Пресвятої Богородиці Покрова. Наша перша козацька Рада. Прадід Єфрем. Прадід Давид. (33)

Комишина 5. Листопад 1990-квітень 1991. Події в АОК. Скаски Казака-Некрасовца. (38)

Комишина 6. Травень 1991. Події в АОК. Програмний документ нашого осередку. Програма-звернення Українського Чорноморського козацтва. Програма Українського Чорноморського козацтва. (44)

Комишина 7. Червень-липень 1991. Події в АОК. Республіканська експедиція. Наказ №47. Статут УЧПГК. (48)

Комишина 8. Серпень-грудень 1991. Події в АОК. ПУТЧ. Основні документи про козацьку школу «Джура». Положення про Козацький Інформаційний Вісник. (53)

Комишина 9. Січень-червень 1992. Події в АОК. Джура. Положення про шкільну та класну козацьку організацію українських піонерів «Джура». Статут Адамівського осередку дитячої організації «Джура». Програма діяльності дитячої організації національно-духовного відродження «Джура» Адамівського осередку. Програма УЧПГК. (58)

Комишина 10. Липень-грудень 1992. Події в АОК. Клейноди. Чотирнадцятирік. (67)

Комишина 11. Січень-червень 1993. Події в АОК. Козацьке тілодуховиховання. Козацькі заповіді. (70)

Комишина 12. Липень 1993. Події в АОК. Нові члени осередку. Текст заяви. Ритуал посвяти. (89)

Комишина 13. Серпень-жовтень 1993. Події в АОК. Ритуал посвяти в козачата. (92)

Комишина 14. Листопад-грудень 1993. Події в АОК. Вихід з підпілля. Реєстрація. (93)

 


Колодач 1-й. Пять козаків.

 

ЛИСТІВКА-КОЗАКІВКА

Прочитай та передай товаришу!

          «Брати козаки (які ще не знають, або не пам’ятають, що вони козаки)! Нам випадає шлях вспомнити в собі козацтво аби стати козаком, бо не бути їм не можемо, не повинні ми. Батьківщина-Мати кличе нас, кличе нас Свята Покрова! Вступайте до лав козацтва! Організовуйте козацькі осередки! Шукайте козаків-побратимів в других осередках – об’єднуйтесь, у спільній діяльності наша сила!

          Слава Україні! Слава козакам!»[1]   

 

Комишина 1. Січень-березень 1990. Події в АОК. Київ козацький. Партбарін. Воля і Бог.

 

ПОДІЇ В АДАМІВСЬКОМУ ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

 

          …З початку січня по кінець березня 1990 року я навчався на стаціонарних курсах резерву керівних кадрів освіти в Центральному інституті удосконалення учителів (м. Київ). Лекції, семінари, написання та захист курсових, публікації в центральній педагогічній пресі, практика в кращих школах столиці УРСР (керівниками практики були легендарний Є.Березняк - майор Вихор, заступник міністра освіти УРСР В.Максименко) – все це тема для окремих споминів; а тоді… я в Києві побачив козаків…

… На Україні було неспокійно: КПРС втрачала вплив, Пленум ЦК КПРС вимушений був піти на відміну ст. 6 Конституції СРСР (керівна і спрямовуюча роль КПРС у суспільстві); Народний Рух за перебудову стрімко радикалізувався; мітинги, демонстрації (ОМОН в лютому ще чіпав митінгуючих, в березні вже стояв спокійно); 21 січня - Ланцюг соборності від Києва до Львова – відзначення роковин злуки УНР і ЗУНР (і я в ньому стояв), далі - передвиборчі баталії, вибори до Верховної Ради України та місцевих Рад народних депутатів. Курсанти ЦІУУ голосували за місцем навчання в інституті; в більшості  - за Л.Скорик; я пройшов в депутати Адамівської сільської Ради.

Київ жив передчуттям великих перемін – подув (повіяв) вітер перемін. Я чув, як хтось із викладачів-киян сказав: «Ось і прикраса-ліпка над входом головпоштамту звалилася. Будуть зміни». Помер перший секретар ЦК КПУ В.Щербицький. Хрещатиком йшла процесія, ми – курсанти, керівники практики - стояли на площі Жовтневої революції біля пам’ятника Леніна й В.Максименко сказав: «Значення  Щербицького в нашій історії велике…». (В.Щербицький – прихильник централізованої партійно-державної тоталітарної влади, суворої підпорядкованості республік центру, орієнтації економіки УРСР на союзний народногосподарський комплекс. Займав угодовську позицію щодо русифікації України в галузі освіти, культури, видавничої справи).

Ситуація в країні особливо загострилася: спад в економіці; валовий суспільний продукт суттєво знизився; національний доход зменшився; грошові доходи населення зросли, що спричинило небувалий тиск на товарний ринок. Під впливом наростаючої кризовості у політичного керівництва СРСР починають з’являтися думки щодо запровадження надзвичайних умов, надзвичайних тимчасових заходів, що на практиці означало відтягування, а за деякими напрямками і згортання реформ. Багатьох налякав розмах діяльності демократичних народних рухів («розгул демократії»), політичні цілі яких у стрижневих питаннях стали розходитися з інтересами владної еліти.

Після занять мчав на Хрещатик (до головпоштамту): біля фонтану відбувалися словесні баталії між сторонниками та противниками комуністів (там я побачив наших шестидесятників - В.Чорновола, Л.Лук’яненка, М.Гориня, В.Яворівського, І.Драча, Д.Павличка); дивився; слухав, слухав, слухав й тверезів, тверезів, тверезів…

 

ПАРТБАРИН

 

Партбарин

получит в срок

с приставкой «спец» (высокое уменье!):

жену, балетные манеры, «поплавок», отличия, паек, здоровье,

партбилет и мненья.

И мнением себя избавит от сомненья –

под льготы базу подведет...

Для (До) блеску полысеет, колхознику загнет,

а сельського учителя согнет и пнет…

Зарвется

и

в срок получит…

Срок?

Читатель,

Вас рифма подведет.

Звезду и бюст!

 

Хотя, от нас сие зависит…

 

 

ВОЛЯ И БОГ

 

Мы

много лет «учили жить» народ –

дурили.

Пришел расплаты час –

дерьмом нас обложили

и КПСС судили.

 

«Не знали мы,

не ведали!»

Ха-ха.

Да в нас

прогнили даже потроха!

«Вперед, робяты,

скопом в дерьмокрады!

Котлетки с рисом жри –

и больше не греши…

Спеши

замаливать грехи!

Бог добр, туды Его сюды…

Всегда мы веровали в Божью благодать…

И за собой не ведаем вины,

а в КПСС вступали только за чины,

ее такую мать…».

 

По всей стране и стон и плач –

мы судьи все –

и жертва и палач –

и потому –

я сам себя сужу –

и к высшей мере присужу –

к раскаянью…

 

За натурою я романтик; дійсність завжди ідеалізував; не бачив (а, можливо, й не хотів бачити багна тоталітаризму); жив у своєму світові, світові Червоних вітрил…

…В КПРС вступив в Ленінградї на 19-му році життя (мав рекомендації від керівництва школи, де працював учителем музики перед армією); вступив осознано й вважав себе ідейним комуністом. В армії був командиром відділення, заступником командира взводу. Після армії пройшов школу інструктора з комсомолу політвідділу, заступника командира частини (БУРВА – батарея управління ракетних військ та артилерії) з політроботи кадрованої дивізії (місце дислокування – місто Білгород-Дністровський), голови первинної профспілкової організації, секретаря партійної організації та члена парткому об’єднання санаторно-курортних установ Молдрадпрофу смт. Сергіївка (до речі, дружина Ступака О.Т. тоді була головним бухгалтером райкому партії й нещодавно казала, що пам’ятає мене самим молодим секретарем первинної парторганізації), а в березні того київського року мені було 37 і вже 7 років тому Тимофєєв В.Я. пройшов курс молодого  директора…

…В Києві січня 1990 року я читав, в лютому слухав, в березні почав питати. А питати я почав хлопців, що одягнені були в сценічні козацькі костюми, мали папаху, люльку, шаблю, нагайку, вуса та оселедці…

Прадід мій – отаман-некрасовець, дід – козак-характерник, батько – син козачий, полковник Радянської Армії, а я… ось тут й заговорили гени козацькі. Хлопці посміялися й (тепер я знаю – це був Д.Сагайдак із товаришами) відповіли так: «На, москалику, листівку-козаківку – читай!». На жаль, оригінал не зберігся. Хтось із тернопільчан-курсантів випросив її у мене. Але текст я переписав; потім переробив для наших умов (тоді вважав, що козаки жили й живуть лише на Дунаї, а в Білгород-Дністровському районі їх немає).

На жаль, подальші контакти із київськими козаками не відбулися – почалася підготовка до випускних екзаменів (28 березня), захист «малих дипломних» (я тоді вже друкувався, навчався в аспірантурі); заступник Міністра освіти В.Максименко обіцяв допомогти із друкуванням великої статті з проблем виховання (я її гарячкувато правив), а ще й вибори 23.03.1990 в Адамівці голови сільської ради (мене, як депутата, телеграмою просили приїхати – я їздив на вибори) – все це на деякий час відвернуло мою увагу від Хрещатика, а коли в кінці березня декілька разів поспіль ходив туди – (завідуючий кафедрою ЦІУУ  В.Маслов за моєю заявою продовжив мені ще на 3 доби термін перебування в гуртожитку – для роботи над статтею) – вже козаків не бачив…

В Києві я багато фотографував, відкрив для себе М.Булгакова, Андріїв узвіз…

 

ИЗВОЗ

 

Завтра –

последняя декада марта.

Мне предстоит пройти

маршрут длиною в три рассвета

и через лето

к осени прийти…

 

Шестой этаж.

Под нами – Покровский монастырь.

Испуганные лики смиренных монахинь.

В окно по воскресеньям

колоколов трезвон –

сигнал…

К почтамту мчимся

Где митинг,

СНУМ, ОМОН.

Гримить Дмитро Павличко,

Покаявся Бочар,

і чарівна паличка –

Звертання «пан Гончар»…

Кричат:

«Коммуну до гіляки

И вот без драки

Попали в забияки.

В национальные герои…

 

Когда народ захотел другой жизни –

он вышел на улицы и его не могли «успокоить»

ни МВД, ни КГБ, ни ОМОН, ни армия…

Значит, дело не в большевиках…

Дело в народе…

Обманутый хотел быть обманутым…

Сейчас не хочет…

Потом –

обманут другие…

 

Восходит солнце, и заходит солнце, и спешит к месту своему, где оно восходит. Идет ветер к югу, и переходит к северу, кружится, кружится на ходу своем, и возвращается ветер на круги свои.                                                                                               Экклезиаст.

 

І. КОЛЕЧКО.

 

Взлетаю по ступенькам –

пятидесятая.

Направо – Аcademia –

аудитория тридцатая.

 

Звонок…

Утих резерв…

Звучат наук куранты…

Почти доктор учильных наук внушает курсантам:

«Обучение – это общенье

(записать определенье спешу),

где познаньем происходит управленье

(посмотрел… я уткнулся в конспект… я в конспекте поэму пишу…),

общественно-исторического опыта усвоенья.

(все внимают… вещает лектор… я ему ничего не скажу…

Промолчу…).

 

Тут декан

ковырнул ржавым ломиком юмора

(блеск традиций застольного Рюмера):

«Он один поднимает экран!»

Смех резерва послышался громкий.

(Как воспримешь ты юмор столь «тонкий»?

Я в смятеньи смотрю на Мишка –

Он страдальчески хмурит брови…)

Поднимаюсь с Петраркой вровень!

Счастлив я…

 

Спуcкаюсь по ступенькам –

пятидесятая,

вверху осталась

Academia –

аудитория тридцатая.

 

ІІ. TABULA RASA.

 

Я окунулся в Неизбежность,

я спрятал в Ней свои шаги.

Моя стареющая Нежность,

начни читать меня, начни!

 

 

Твоя любовь – самоотдача…

И счастлив я, в конце-концов,

что, счастья от других не пряча,

услышал светлый тихий зов.

 

Моя стареющая Повесть,

ты не отступишь от лица…

И прочитать твою холодность

никто не сможет до конца.

 

Я разглядел – и ты не скроешь,

не можешь скрыть, как март, Светла,

моя стареющая Повесть,

ты – без начала и конца…

 

Они идут, твои страницы,

они идут, и ты жива.

У них - задумчивые лица,

в них нет начала, нет конца…

 

Они тревожны, как сомненья,

как трепет тела, как слова…

Моя стареющая повесть,

Как март, Светла. Как март, Светла…

 

ІІІ. ЛЕПЕСТОК.

 

Дом

зашторенными окнами

взглянул.

Из окон гул:

нечистой силы бал

хлестнул девятый вал.

 

Здесь

Мастер

жил.

 

Любил

он

Маргариту.

 

Я замедляю шаги…

В дверях – Бегемот:

«Поди! Поди!

Ему не нужен ты.

Гонимый и больной

нашел покой

ваш Мастер

не у вас!..»

 

Беда пришла,

коль на защиту Мастера

от нас

нечистой силы рать

пришлося звать

чистейшей Маргарите…

 

Завтра –

последняя суббота марта.

Прошел я

маршрут длиною в три рассвета

и через лето

 к осени пришел…


[1] Листівка. Київ. Лютий 1990. Київські козаки. Площа перед Головпоштою – тепер Майдан.


Комишина 2. Квітень-травень 1990. Події в АОК. Профорієнтація й трудове виховання козачат.

 

ПОДІЇ В АДАМІВСЬКОМУ ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

 

На ІІІ з’їзді народних депутатів СРСР М.Горбачова обирають президентом Радянського Союзу.

У Верховній Раді України утворилася парламентська більшість та парламентська опозиція (І.Юхновський, О.Ємець, Д.Павличко, Л.Танюк, В.Яворівський). Першим головою українського парламенту було обрано В.Івашка, який до цього (замінивши В.Щербицького), очолював ЦК Компартії України. З ініціативи Демократичного блоку було прийнято Декларацію про державний суверенітет України.

  На той час я був пошукачем наукового степеня кандидата педагогічних наук при кафедрі педагогіки Одеського державного університету (перший мій науковий керівник - завідуючий кафедрою педагогіки професор Іван Іванович Кобиляцький помер й мене передали, разом із зміною теми моєї дисертації,  його наступниці – доценту Олександрі Миколаївні Якубовській (померла в 2006 році) – дружині директора Одеської радпартшколи (Якубовський Олексій Петрович); потім директор радпартшколи, вже у часи Незалежної України, став ректором Одеської філії Академії державного управління при Президентові України; й тоді вже він, за порадою ректора Академії Лугового, ще раз змінив тему моєї дисертації – «Виховна робота державного службовця 9-10 рангу (голови сільської, селищної ради) із населенням»).

Тоді ж тема моєї дисертації тоді була пов’язана із трудовим вихованням та профорієнтацією, вже пройшли публікації в ЗМІ: «Вошли в ассоциацию» («Школа и производство», Москва), «Учнівська молодь – селу» («Радянська школа», Київ), «Предлагаю програму вывода сельской школы из кризиса» («Педагогическая инициатива», Одеса), у місцевій газеті «Советское Приднестровье», діяла в школі налагоджена система суспільно-корисної виробничої праці, але щось мені муляло душу – не було високої ідеї, яка б запалювала серця юні. Крім того, я отримав листа від «класика закордонного бізнесу» – З.Тенненбойма (автора книги «Прагматизація освіти», Швеція-Осло, 1991), який, прочитавши мої опуси в радянських центральних ЗМІ, вирішив дати директорові  школи декілька порад по налагодженню роботи шкільних кооперативів, але зауважив: «В сучасну епоху процвітають ті регіони, в яких процвітають виробничі фірми. Виробничі ж фірми (базові підприємства, шефи – розрядка моя) процвітають, якщо діти й підлітки (підшефної школи – розрядка моя) вже в шкільні роки отримують соціальний досвід життя духом й дисципліною виробничої фірми». Далі він пише: «Хлоп’ята та дівчата, юнаки та юнки навчального закладу повинні мати своє прибуткове виробництво, яке вони отримали в дар від сусідньої фірми (шефів – розрядка моя). Не можна дітям дарувати безпосередньо гроші, цукерки, працю дорослих, це дітям не на користь; їм треба дарувати доступні дитячій праці госпрозрахунково-локальні частини вже налагоджених виробництв і хай (паралельно навчанню) учні  там працюють й заробляють і на ремонт, і на прикрашення і на збагачення свого навчального закладу і на кишенькові витрати і на доплату кращим вчителям і на туристичні поїздки»…

У нас було своє прибутково-локальне виробництво (частина свинотоварного комплексу асоціації кооперативів – вирощували ремонтне поголів’я свиней – майбутніх свиноматок); на ньому у нас був ідеальний порядок: середньодобовий приріст ваги свинки становив 650  г.!; в асоціації ім. Шевченка – 248 г.?). Була в районній газеті стаття на цю тему «Урок для родителей»; в статті ставилося питання: «Як же так сталося, що діти зробили урок батькам?». Голові асоціації (Бурлай М.І.) прийшлося давати пояснення; він сказав так: «Ми на це питання намагалися відповісти на партійних зборах. Думки були різні. Але я особисто вважаю, що справа у відмінно організованій роботі по уходу за поголів’ям. Діти – молодці. Нам у них треба багато чому навчитися». Завідуючий фермою (Охременко Ф.О. – вже покійний) сказав: «У дітей нічого не пропадало. Все, що можливо, вони несли на ферму. На пришкільній ділянці вирощували буряк, кормові гарбузи; поросяткам перепадало кожен день снопик свіжого сіна. Крім того, слідкували за тим, щоб сильніші поросята не заважали слабкішим; цих слабкіших підкормлювали»… Хто заважав дорослим так робити? Але на цьому грунті з нами вже восени 1993 року не продовжили контракт… Своєрідна конкуренція…

 

УПРАВЛЕНИЕ ПРОФОРИЕНТАЦИЕЙ В СЕЛЬСЬКОЙ ШКОЛЕ.

Из опыта работы директора школы.

 

          Профессиональная ориентация в общеобразовательной школе – это подготовка учащихся к труду и оказание им помощи в сознательном выборе профессии. Для реализации задач профориентации необходима глубоко разработанная система управления, которая снизила бы роль стихийного фактора. Но управление, отмечала Н.К.Крупская, должно рассматриваться у нас «не по-спецовски», не под углом зрения пригодности человека к той или иной профессии или специальности, а «… с точки зрения всестороннего развития человека» (Крупская Н.К. Пед. Соч. М. 1963, т.11 – с.542).

          В данной статье сделана попытка обобщить накопленный опыт управления профориентацией в Адамовской НСШ и базовом хозяйстве – ассоциации кооперативов им.Т.Г.Шевченко (1984-1990) и указать возможные пути дальнейшей работы в этом направлении.

          Причины обращения коллективов школы и базового хозяйства к данной проблеме в 1984 году следующие:

          1. Низкая рентабельность хозяйства, как следствие – низкие заработки колхозников, нищая школа.

          2. Неналаженые быт и культурный досуг тружеников со всеми вытекающими отсюда последствиями.

          3. Текучесть кадров в хозяйстве, школе, на объектах культури.

          Перед коллективами школы и базового хозяйства были поставлены следующие задачи:

          1. Приобщить учащихся к традициям крестьянства (через общий с крестьянами труд – общественно-полезный и производительный), чтобы школьники осознали и усвоили крестьянское отношение к труду, своему коллективу, товарищам и свойственные трудовому человеку нравственные качества.

          2. Обеспечить себя местными кадрами.

          3. Переломить тенденцию обнищания хозяйства и оттока трудовых ресурсов.

          4. Прийти в результате работы к ситуации конкуренции на места в трудовых коллективах и престижности труда в сельськохозяйственном производстве для выпускников нашей школы.

          Был создан совет профориентации, который занялся координацией работы педагогов и трудовых коллективов. В результате работы сложился следующий механизм управления профориентацией:

 

Схема 1. Механизм управления профориентацией.

 

                                       І. Информационное обеспечение.

                                       ІІ. Планирование.

                                       ІІІ. Координация.

                                       ІV. Контроль (учет) и коррекция.

                                       V. Организация.

 

                                                 Профпросвещение

                  Совет                       Развитие интересов и склонностей              Ученик

          профориентации             Профконсультация

                                                 Профадаптация

 

          І. Информационное обеспечение – получение информации о состоянии процесса профориентации. Мы накапливаем следующую информацию:

          - профессиональные намерения учащихся школы;

          - потребность народного хозяйства, медицинского обслуживания, образования, культуры и науки района, области в кадрах;

          - возможность приема абитуриентов в профессиональные учебные заведения;

          - осуществление профессиональних намерений выпускников школы.

          ІІ. Планирование. План совместной профориентационной работы школы и базового хозяйства включает следующие направления работы:

          - деятельность совета по профориентации;

          - профессиональная ориентация в учебном процессе;

          - внеклассная работа с учащимися по профориентации;

          - совместная работа с базовым хозяйством;

          - организация ОППТ;

          - совместная работа с профессиональними учебными заведениями;

          - деятельность школьной библиотеки по профориентации.

          ІІІ. Координацию профориентационной работы внутри школы и ассоциации, между школой, ассоциацией и учебными заведениями осуществляет совет профориентации.

Схема 2. Координация профориентационной работы.

 

СОВЕТ ПРОФОРИЕНТАЦИИ

 


Планирование профориентационной работы

Методическая работа

Проведение совместных заседаний             УЧЕБНЫЕ

ШКОЛА                  Совместные мероприятия по профориентации          ЗАВЕДЕНИЯ

Организация ОППТ 5-9 кл.

Организация  инд. работы с учащимися          АССОЦИАЦИЯ

Трудоустройство учащихся

Отчеты по работе

 

          ІV. Контроль (учет) и коррекция проводится с целью внесения необходимых коррективов в процесс профориентации, совершенствования ее содержания, методов, форм управления.

          V. Организация профориентации – это система, состоящая из следующих компонентов: профпросвещения, развития интересов и склонностей, профконсультации, профадаптации.

          Профессиональное просвещение. Мы формируем у школьников:

          - знания о социально-экономических и психофизиологических особенностях профессий; об условиях выбора одной из них;

          - положительное отношение к профессиональной деятельности;

          - мотивированные профессиональные намерения.

          Профконсультация. В этом направлении мы проводим следующую работу:

          - информируем школьников о каналах трудоустройства, требованиях к приему на работу и учебу, возможностях освоения различных профессий, сроках подготовки, системе оплаты труда, перспективах профессионального роста;

          - изучаем личность учащегося, его интересы, склонности, способности с целью выявления их соответствия избираемой профессии;

          - корректируем выбор профессии учащимися; проводим его переориентацию (если необходимо) на другую профессию;

          - выявляем состояние здоровья школьника, его психофизиологические качества.

          Особое внимание мы уделили развитию интересов и склонностей и профадаптации и дали возможность ученику:

          - проявить познавательную деятельность, направленную на развитие взаимоотношений с людьми, обществом;

          - приспособиться к сельськохозяйственному производству, новому социальному окружению, условиям труда и особенностям конкретной специальности.

          В процессе производительного труда ученики производят продукцию, несут полную ответственность за ее количество и качество и получают зарплату.

          К.Маркс и Ф.Энгельс показали воспитательное воздействие труда на человека. Они утверждали, что труд – достояние человека, условие его жизни и всестороннего развития. Идею соединения обучения  с производительным трудом К.Маркс и Ф.Энгельс обосновали положением о том, что такое соединение выступает важным средством подготовки всесторонне развитой личности. «При разумном общественном строе каждый ребенок с 9-летнего возраста должен стать производительным работником так же, как и каждый трудоспособный взрослый человек, должен подчиняться общему закону природы, а именно: чтобы есть, он должен работать, и работать не только головой, но и руками» (Маркс, Энгельс, т.16 с.194).У нас сложилась следующая структура ОППТ:

 

Схема 3. Структура ОППТ.

 

1.               Работы для школы. 1-9 кл.

2.               Охрана природы. 1-9 кл.

3.               Сбор вторсырья. 3-9 кл.

4.               Работы по благоустройству. 5-9 кл.

5.               Труд в сельском хозяйстве. 5-9 кл.

6.               Труд в сфере обслуживания. 8-9 кл.

7.               Промышленное производство (проект). 8-9 кл.

 

Педагогические требования, которыми мы руководствуемся в организации ОППТ:

- разъяснение учащимся и их родителям целей и задач ОППТ, педагогический анализ всех успехов, трудностей и неудач;

- создание нормальных условий для работы и отдыха учащихся. Вовлечение их в общественно-политическую (создание музея села), культурно-массовую (выступление школьной агитбригады, участие школьников в объединеном хоре, драматическом кружке, танцевальном коллективе при Доме культуры) и спортивную (матчи по футболу, баскетболу, волейболу между сборными командами ассоциации и школы, в составе которой ученики и учителя) работу;

- сочетание моральных и материальных стимулов (лучших учащихся-производственников ассоциация награждает ценными подарками, бесплатными туристическими путевками, грамотами);

- предоставление широкой инициативы самим учащимся, развитие принципа демократизма в УПБ.

 

Работы для школы (1-9 кл.): уборка классных комнат, кабинетов и мастерских, уход за растениями в школьных помещениях, за участком школы, изготовление и ремонт учебного оборудования и наглядных пособий, инструмента, сельскохозяйственного инвентаря, участие в оснащении учебных кабинетов, мастерских, спортивной, географической площадки, в ремонте школьной мебели и хозяйственного инвентаря, в ремонте школы, мастерских, работы на школьном учебно-опытном участке, уход за садом, выращивание продукции для столовой, цветочно-декоративных растений, кормовых культур, сельськохозяйственное опытничество.

Охрана природы (1-9 кл.): работа звеньев «зеленых патрулей» по выявлению и проведению борьбы с вредителями сельскохозяйственных культур и зеленых насаждений; выращивание посадочного материала деревьев и кустарников; создание семенного фонда цветов для закладки цветников; сбережение зеленых насаждений, которые заложены в прошлые годы, уход за ними; внутреннее и внешнее озеление школы, ферм, полевого стана, гражданских учреждений; охрана и привлечение диких полезных птиц, поделка кормушек и гнездовий; выявление и охрана памятников природы, редких деревьев, кустов, цветов, участков лекарственных растений; охрана редких и полезных для нашей местности животных; сбор семян плодовых и декоративных деревьев и кустарников, лекарственного сырья; очистка и посадка полезащитных насаждений.

Сбор вторсырья (3-9 кл.): сбор макулатуры и металлолома.

Работы по благоустройству (5-9 кл.): помощь в поддержке чистоты улиц, парка.

Труд в сельском хозяйстве (5-9 кл.): работа школьного кооператива в составе ассоциации кооперативов – уборка урожая, уход за посевами, выращивание домашней птицы и молодняка сельскохозяйственных животных, работа на животноводческих фермах по кормлению животных и уходу за ними.

Труд в сфере обслуживания (8-9 кл.): работа в торговле, в общественном питании, в связи, коммунальном хозяйстве.

Промышленное производство (мастерские – проект – 8-9 кл.): создание компьютерного центра ассоциации и обучение на его основе кооператоров, школьников, управлению производством, маркетингу, менеджменту; автоматизация основных процессов на производственных участках ассоциации и др. (там где это сейчас возможно).

 

В 1988 году базовое хозяйство было преобразовано в ассоциацию кооперативов им. Т.Г.Шевченко со следующей структурой:

Схема 4. Структура ассоциации кооперативов.

 

Мозговой центр

Тракторная бригада - зерно-мясо       - СТФ, МТФ

Молоко        Коптильный цех, Колбасный цех

корма – Тракторная бригада

«Пищевик»

овощи – Консервный цех

Промыслы

Пасека, Звероферма

Школьный кооператив, Теплицы

АТП

«Бытовик»

ДК, База отдыха, «Досуг»

ЖБК, Кирпичный цех

Внеш. торг. связи, Банк

Коммерческий центр

 

В соответствии с новыми условиями взаимодействия школы и базовим хозяйством изменилась и структура управления профориентацией. Она сейчас такова:

 

Схема 5. Структура управления профориентацией.

 

Председатель ассоциации –

председатель СПО

Директор школы –

зам. председателя СПО

Завуч                                        Специалисты ассоциации                  

Организатор ОППТ                   Член комиссии содействия семье и школе

Уч. труда                                   Член родительского комитета

Шк. библиотекарь                      Член депутатской комиссии по образованию

Ст. вож.                                     Медик

 

СОВЕТ ПРОФОРИЕНТАЦИИ

 

Классоводы           Классные руководители            Председатели кооперативов

                              Учителя-предметники

 

Классы 1-4            Классы 5-9

Ученик                   Ученик                                      Кооператор

 

Деятельность школьника по ознакомлению           Деятельность школьника по

с миром труда и выбором профессии.                    выбору и освоению профессии.

 

          Совет профориентации объединяет, координирует и направляет усилия педагогического и трудовых колективов на качественное улучшение профессиональной ориентации учащихся. Совет:

          - формирует сознательное отношение к труду, установку на готовность трудиться в сфере материального производства;

          - формирует активную жизненную позицию у профориентаторов-общественников, стремление к овладению научными основами организации профориентационной работы;

          - координирует работу по профориентации школы, базового хозяйства, профессиональными учебными заведениями, учреждениями культуры, профориентаторов-общественников;

          - планирует профориентационную работу;

          - осуществляет контроль за проведением профориентационной работы.

 

          Итоги совместной работы школы и ассоциации по профориентации следующие:

          1. Обеспечили себя кадрами как в школе и объектах культуры и здравоохранения, так и в ассоциации.

          2. Переломлена тенденция обнищания хозяйства и школы и оттока рабочих рук. Доходы ассоциации в 1988 году составили 1,2 млн. руб, в 1989 году – 1,5 млн. руб. За счет ассоциации застроена улица Молодежная, закольцованы дороги с асфальтовым покрытием по селам ассоциации, идет строительство детского комбината, пристройки к школе, в перспективе – газификация сел.

          Укрепляется материальная база школы. В 1989 году ассоциация кооперативов выделила 20 тис. руб. на приобретение мебели, ТСО, спорткомплекса, достройку помещений в школе. В 1990 году выделено 25 тис. руб. на приобретение компьютерного класса.

          3. Добились ситуации конкурса на рабочие места в кооперативах.

 

          Теперь мы вступаем в этап совершенствования нашей работы, ставя перед собой следующие задачи:

          1. Формирование крестьянина-философа, с почтением и любовью относящегося к земле-кормилице, понимающего, что «труд – отец богатства, а земля – его мать» и через производительный труд - формирование личности.

          2. Совершенствование планирования и координации профориентационной работы, включение в районную систему профориентации.

          3. Совершенствование структуры и механизма управления, где насущные задачи:

          - совершенствование профориентационной работы с детьми, ориентирующимися на профессии, не связанные с сельскохозяйственным производством;

          - совершенствование работы с талантливыми детьми.

          Совершенствование вышеуказанных аспектов управления позволит повысить эффективность профориентационной работы с учащимися в новых условиях работы села и позволит сделать еще один шаг к ситуации, когда школа становится учебным цехом базового хозяйства.


Я вважав (та й дотепер вважаю), що праця селянина повинна давати крила людині (хоча вона й важка, й непродуктивна, й ще щось…), й формувати людину-селянина-философа – КОЗАКА, з його неповторним світосприйманням та світотворенням, з його особливим ставленням до природи, до Матінки-Землі, до Батьківщини, до людей, взагалі до ідеї особистої свободи…

 

 


Комишина 3. Червень-вересень 1990. Події в АОК. Кавказ. Ленінград-Петербург, Нарва-Іван-місто. Казаки.

 

ПОДІЇ В АДАМІВСЬКОМУ ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

 

В кінці 80-х рр. ХХ ст. я здійснив декілька маршрутних поїздок до хлопців, з якими проходив службу в лавах Радянської Армії: серпень 1988 – Григораш Леонід - саксофон, Онищук Федір - тромбон, Ковальчук Юрій  - гітара (Одеса та Одеська область), липень 1998 – Хохія Томазі – труба (Кавказ), Тагієв Аслан – ударні (Чечня), Петров Володимир – контрабас (Вологоград).

КАВКАЗ

 

Из города

тропинкой на Машук взбежал.

Присел…

Эльбрус сереброглавый

сурово глянул…

Середина лета

прохладой

овевает тело…

Головокружение

от близости к гению…

 

Странный человек

за спиной,

давно ушедший, но

живой.

Как я,

в родной стране –

изгой.

В стране воров и пьяниц…

Где все стараются найти в тебе

изъянец

и

в грязь втоптать

за то, что не такой…

 

Ладонь –

сухая –

на плече.

И гневный шепот

(ветра ропот?):

«Я не отмщен…

Под сению закона –

лжецы –

у трона.

В стране разбойный маскерад…

Сорви с них маски!»

 

«Я – не борец.

Я духом слаб.

Я, наконец,

подлец! – учитель я!

Я врал…

Мне в ад пора…»

 

«Уймись!

Не ной…

Черед идти на битву твой…

Иди…»

 

И я пошел…

 Червень 1990 – Рубльов Леонід - гітара, Гудімов Сергій - гітара, клавішні, Шмонін Олександр - вокал, Іванов Євген – вокал (Нарва, Ленінград). Заходив до своїх улюблених майстрів слова: Ф.М.Достоєвського, О.С.Пушкіна, О.О.Блока…

 

GROSE PITER

 

Летом,

бронзоволицый

от южного солнца

я

бреду под питерским дождем.

 

Незваным

ворвался к Федору Михайловичу.

Анна-берегиня

просила недолго гостить:

болен…

Уходя,

слышал, как бушевал он:

«Бесы,

бесы  правят Россией!»…

Оставалось немного до двадцать восьмого января…

 

Александра Сергеевича

видел спешащим на Черную речку…

Не знала Наталья Николаевна, что

оставалось немного до двадцать девятого января…

 

Александра Александровича

встретил у дома.

Тихо ходил он берегом канала:

в ссоре с Любовью Дмитриевной.

Мы помолчали,

глядя на желтые кувшинки…

Оставалось немного до седьмого августа…

 

Вышел к Медному на коне

и подумал:

«Ну почему, ну почему я

не смог остановить их?!»

Кто остановит нас,

Grose Piter?

И

можно ли

остановить ROK?

Перебуваючи в гостях у Рубльова (він мав фермерське господарство на болотах між Нарвою та Нарвою-Йиесуу), я пройшовся чистесеньким естонським містом Нарвою та заляпаним багнюкою, засміченим російським Іван-містом. Прибалтам козаки не потрібні, вони мають рицарів, а ось росіянам-українцям вони потрібні – хоча б елементарний порядок навести…

У цей період дедалі організованішим і широкомасштабнішим стає робітничий рух: страйки, мітинги – вимоги щодо відставки діючого уряду та створення уряду національної довіри, деполітизації правоохоронних органів, виведення парткомів з підприємств, націоналізація майна КПРС. Непослідовне, половинчасте реформування народного господарства, невміння партії вести політичну боротьбу в умовах конкурентності, втрата партійним керівництвом контролю за процесом перебудови зумовлювали посилення антикомуністичних настроїв у суспільстві та появу руйнівних процесів у самій партії.

На червень 1990 року приходиться створення спілки козаків Росії отаманом Олександром Гавриловичем Мартиновим. Спілка козаків Росії має й дитячі козацькі підрозділи. Ось таборування одного з таких підрозділів я бачив в Іван-городі в червні 1990 року. Зробив декілька фотознімків, а потім ще довго стояв у воротах фортеці й дивився як молоді російські казаки (були вони в одностроях, над табором майорів трьохколірний прапор Російської імперії) розбивають намети, розпалюють багаття та ін. Такий щем огорнув душу… Я чомусь тоді вважав, що козаки можуть бути тільки десь там, у великих містах, у столицях…

Після маршрутної поїздки до Нарви-Ленінграду я декілька місяців працював над документом, що повинен був започаткувати в виховній системі нашої школи елементи козацького виховання. На жаль, цей проект тоді не вдалося реалізувати.

 

ВИХОВАННЯ ФІЗИЧНО ТА МОРАЛЬНО ЗДОРОВОГО ПОКОЛІННЯ

НА ТРАДИЦІЯХ КОЗАЦЬКОЇ ВЕРСТВИ НАСЕЛЕННЯ.

ПРОЕКТ.

Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала своє право на свободу.

 

Держава живе й розвивається доти, доки в ній живе багатим духовним життям школа. А для цього школа повинна стати осередком зустрічі дитинства із справді загальнолюдським – дитинча має частіше зазирати у вічність – саме школа стоїть у витоків духовності суспільства.

Історичні умови буття породили самобутній феномен – козацтво. Воно втілювало в собі фізичне і духовне здоров’я, інтелектуальну силу, життєздатність, оптимізм і енергію.

Це була обєднана, згуртована, ідейно і духовно зцементована, суворо дисциплінована сила, яка очолювала боротьбу проти чужоземних ворогів.

В сучасних умовах погіршення фізичного та психічного здоров’я молоді, відходу суспільства від основ природовідповідного життя, необхідно повернутися обличчям до надбання наших предків-козаків - системи виховання всебічно розвиненої особистості молодого козака. В основу навчально-виховного процесу школи такого типу необхідно покласти проблему „Школа козацького виховання – основа становлення особистості козака-лицаря”.

Система виховної роботи школи такого типу базується на ідеях козацтва. Діяльність усіх джерел організованого впливу на виховний процес у школі спрямований на творче продовження в сучасних умовах козацьких звичаїв і традицій, вироблення в кожного учня прагнення розвивати в собі кращі людські риси козака-патріота.

Козацька система виховання:

- наймудріша, бо вона озброєна багатющими знаннями, виробленими колективним генієм народу;

- найавторитетніша, бо її істинність підтверджена багатовіковою масовою практикою;

- найідейніше, бо вона базується на заповідях народної моралі, націлена на формування справжньої людини;

- найпрогресивніша, бо вона завжди знаходиться на передньому краї боротьби за розум, за світло знань, за перемогу Добра над Злом;

- найбагатша, бо на її теренах протягом багатьох віків сумлінно працюють мільйони вихователів.

Народні традиції, звичаї та обряди обєднують минуле і майбутнє народу. Практично прилучаючись до них, учнівська молодь убирає в себе філософський, психологічний, ідейно-моральний і естетичний зміст, у неї формується козацька самобутність, творче ставлення до дійсності...

Головна мета школи козацького виховання – формування в родині, школі і в громадському житті козака-лицаря, палкого патріота, мужнього громадянина, захисника рідної землі з яскраво вираженою свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю.

Основні завдання школи козацького виховання:

- плекати фізично загартованих, із міцним здоров’ям, дужих тілом і духом козаків і козачок;

- формувати у підростаючого покоління високі козацькі якості, шляхетність, моральні чесноти, почуття милосердя;

- виховувати силу волі і силу духу, мужність і звитягу, уміння боротися зі злом і перемагати його в будь-яких життєвих обставинах;

- плекати віру, надію, любов, готовність творити добро і красоту в собі і в довкіллі;

- формувати здатність до альтруїзму, гармонійного поєднання особистих, індивідуальних і загальнодержавних потреб та інтересів, відчувати себе невід’ємною складовою частиною цілого і вічного - козацтва;

- виховувати у підростаючих поколінь козацький характер, світогляд, історичну пам’ять і свідомість;

- готувати молодь до активної творчості, участі в розвитку культури, духовності;

виховувати господарів рідної землі, творців держави, її захисників від ворожої агресії, експансії;

- сприяти оволодінню молоддю військово-спортивним мистецтвом козаків, формуванню в неї, з урахуванням сучасних світових здобутків в галузі науки, культури і техніки, творчих умінь продовження політичних, державних, економічних, мистецьких і військових традицій козацтва.

 

Цикли та напрямки виховання в козацькій школі.

 

Цикли

 

Напрямки

І

КУЛЬТУРА

ТІЛО-ВИХОВАННЯ

1

Козацька система здоровя.

Формування у молодого козака міцного здоровя, загартованості тіла й духу, уміння досягати перемоги.

2

Козацька військова справа.

Відродження військово-спортивного мистецтва козаків: верхової їзди, стрільби з лука, володіння списом, шаблею, іншими видами зброї, подолання природних перешкод, керування човном, різних видів боротьби та протиборств.

ІІ

ДУХОВНА КУЛЬТУРА

3

Козацький родовід.

Організація досліджень молодими козаками свого родоводу; виховання родинних цінностей, поваги до свого роду, бажання примножити його славу.

4

Козацькі традиції.

Відродження прогресивних козацьких традицій, служіння Батьківщині корисними справами.

5

Козацька історія та культура.

Пізнання історії козацтва, досягнутих ними пріоритетів – ідейних, політичних, наукових, культурних та ін.

Відродження козацьких мистецьких традицій: гуртового співу, танцю, дотепного влучного слова, художнього розпису, художньої вишивки; козацьких знань: народної медицини, астрономії, агрономії, метеорології, кулінарії.

6

Козацька духовність.

Формування високої моралі, сили волі і сили духу; оволодіння основами козацької філософії, ідеології, психології, характеру і світогляду.

7

Козацьке самоврядування.

Відродження моделі козацького самоврядування – Кола (Кругу) – де отаман – лише перший серед рівних (безпосередня участь у прийнятті рішень, але й персональна відповідальність за їх втілення в життя).

 

 Комишина 4. Жовтень 1990. Події в АОК. Муравльовка – Пресвятої Богородиці Покрова. Наша Перша Козацька Рада (Козаки – Тимофєєв В.Я., Гуцан В.Т., Гончаров В.Я.).

 

ПОДІЇ В АДАМІВСЬКОМУ ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

 

Поляризація і конфронтація політичних сил у республіці наростала, сягнувши піку в осінньому протистоянні опозиції та влади: 100-тисячна маніфестація у Києві, голодування студентів з 24 міст України (вимоги – відставка уряду В.Масола, надання Декларації про державний суверенітет України конституційної сили, оголошення нових виборів до Верховної Ради на багатопартійній основі, заборонення відбування військової служби громадянами України за її межами, націоналізація майна КПРС та ВЛКСМ на території республіки).

Відбувалася радикалізація РУХу; на своєму ІІ з’їзді він суттєво змінив політичні орієнтири (Від народного руху за перебудову – до народного руху за відродження суверенітету України). Чітко визначилася розстановка нових політичних партій України: на правому фланзі – Українська християнсько-демократична партія (УХДП), Українська Народно-Демократична партія (УНДП), Українська Республіканська партія (УРП), у центрі – Українська селянсько-демократична партія (УСДП), Партія зелених України (ПЗУ), Партія демократичного відродження України (ПДВУ), на лівому фланзі – Спілка трудящих України за соціалістичну перебудову (СТУ). КПУ налічувала 3 млн. осіб, а 95% депутатів Верховної Ради УРСР на момент їхнього обрання були комуністами.

Тоді ж через Петра Чернишука до мене потрапили два важливих документа - Звернення Генеральної канцелярії Українського козацтва та Клятва Українського козака на вірність Україні.

 

ЗВЕРНЕННЯ ГЕНЕРАЛЬНОЇ КАНЦЕЛЯРІЇ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

«ДЕ ВИ, ОНУКИ МОЇ?»

 

Нащадки славних лицарів України – козаків, де поділась відвага і воля ваша? Невже забули, чиї ж ви онуки? Забули, як дерли прадіди ваші китайку на онучі? Злазьте з печі, відривайтесь від спідниць, досить боки відлежувати! Згадайте славу козацьку! Пора Україні служить!

          Ми, нащадки козацького роду, піднялись з колін і заявили про себе на І Всеукраїнській Великій козацькій Раді у вересні 1990 року.

          Відтворене Українське козацтво є правонаступником козацтва України і охоплює своєю діяльністю всю територію України. Сучасне Українське козацтво – це сотні куренів, кошів по всій Україні. Це найщиріші почуття вільного братерства. Це збереження історичної спадщини народу. Це виховання патріотів і гарт завтрашніх воїнів Української армії. Це відновлення народних ремесел, впровадження екологічно чистих виробництв, фермерства.

          Козацтво – це душа України, її Надія, оберіг і майбутнє!

          Вступайте в Українське козацтво! Хто в душі залишився козаком, того козацтво України з радістю прийме до своїх лав.

 

КЛЯТВА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАКА НА ВІРНІСТЬ УКРАЇНІ

 

          Перед Богом нашим Всевишнім, Перед Святою Покровою, перед Українським народом, ім’ям моєї Матері і Батька, святою землею нашою клянусь, що готовий віддати Життя, захищаючи споконвічну свободу народу нашого рідного, дідівські вікові порядки і звичаї, Самостійну Україну.

          Присягаю, що буду стояти на смерть за свободу і незалежність України, недоторканість її кордонів і до останнього подиху служити їй.

          Якщо я порушу цю клятву, то нехай не прийме моє тіло Свята Українська земля і буду я проклятий моїм народом во віки віків.

          Слава Україні! Слава Українському Козацтву!

 

…Чотири рази на рік я намагався обов’язково приїхати до батьків в Муравльовку Ізмаїльського району, що на Одещині: 3 березня (День народження мами), 30 квітня -13 травня (День народження батька), на Пасху та на Покрова (храмове свято села – козацької станиці). В цей рік храмове свято готувалося з розмахом – центр старообрядства-липованства та некрасівського козацтва на півдні України святкував ювілей. Бесіди 14 жовтня цього року із земляками надихнули мене почати збір документів та матеріалів з історії некрасівців. Історією Муравльовки в свій час цікавився батько – Тимофєєв Яків Семенович – офіцер Радянської Армії, вчитель історії, директор школи, голова сільради. Був у нього синій зошит, в якому занотовував батько цікаві факти з життя муравльовців. Зошит цей перейшов йому від одного з перших директорів школи, а далі – мандрував по селу – від парторга (Чирва В.В.) до голови сільради (Назаров І.Н.). Батько багато матеріалу зібрав з історії Ізмаїльського району; він – один з авторів тому «Історія міст і сіл України. Одеська область».

 

ПРАДЕД ЕФРЕМ

 

В тысяча девятьсот двадцать пятом, по весне

прадед Ефрем

(муравель-казак-липованин)

землю передал сыновьям-крестьянам

оставив кантер, сад марабелек,

плантацию новака, бабайки, гундер, куючку, матулу и вентеря,

шашку и шапку казацкую…

 

Было прадеду тогда пятьдесят…

 

К заутрене дед возвращался с лимана

(лиман снабжал рыбаков без обмана):

рыбешка к макачке, на юшку, на продаж

(в те годы ее продавали «за что дашь»).

Шаран на засолку.

За леи – обновку.

Бабка меняла чилим за гутули.

Дед штопал матулы.

 

К обеду

полили клетку картошки:

кирганского Антошки

дулап

воду давал.

 

Прадед по плесам ставил вентеря,

(дед с ним спорил, но зря:

подул горяк –

рыбацкий ветряк –

завтра будет рыба

к обеду).

Комары в камышах зудели весь день,

Собака хавалась в тень…

 

Лягушки заквакали…

 

Время вечери…

Крестились на образа размеренно.

Ели-пили умеренно.

Хлеб из печи -

молитву речи.

Борщ в чугунке на гарнушке,

юшка,

манджя, мундера из печки, маканка, макачка

(помидор, перец, краснопера иль щучка),

шаран, саламур, рак,

неразбавленный новак

и песня про казака,

который скакал через долину.

(Юный дед корчит потешную мину

и прадед дает ему «леща»).

 

Гришка, Ларька, Яшка и Грунька на печи пищат:

«Напрасно ты, казак, стремишься,

Напрасно мучаешь коня.

Тебе казачка изменила

Другому сердце отдала…»

 

Темно…

Спят…

 

Прабабка кладет пред иконой поклоны:

«Господи, помирать скоро

мне.

Прости рабу Божию – дай легкую смерть –

как бабке Фросе…

 

Храни Ефрема:

он по правде жил, не греша.

Бездельников не любил,

бездельников не растил…

Господи, храни Ефрема…»

 

Прадед прожил еще тридцать лет…

 

В неделю прадед, кряхтя,

лез за образа:

там хранил

заветные книги.

 

Читал вслух из Житий святых, из Псалтыря, пел из Восьмигласов да казацкие песни,

а потом писал в Часослове, карандаш мусоля:

«Лета 1923 у Тимофея Бахмутова Настасья народилась,

Светлана Федорова и Аверя Тимофеев венчались,

преставилась раба Божия Анна Давыдова,

седни туман зело густ был,

рыба вяло шля

в вентеря,

апосля обедни

солнце с кругами на небе,

видать, к землипотрясениям…»

 

Вот так жил прадед Ефрем и не мучили его мысли

о жизни смысле…

Он просто жил…

 

 

ПРАДЕД  ДАВЫД

 

Как должен жить казак,

возрожденный к свету и счастью?

 

Душу – Богу!

Жизнь – Отчизне!

Серце – людям!

Честь – никому!

 

Станичное устройство: управа с канцелярией,

казацкое училище

да местный гарнизон.

Хозяйственные будни: земля под пашню, выпас,

под огороды, садики, под виноград «новак»;

лиман, где всем ватагам

определить по плесу,

всем улицам – кирганы

и - под полив - дулап.

 

Высокое - духовное –

Храм Божий –

староверовский;

Игнатия Заветы:

честь-воля

казака.

 

Семья:

бабуля, матушка

(отец погиб в турецкую),

детей охапка – пятеро,

а женка – половчаночка…

 

И праздник наш -

казацкий,

осенний – звонко-сабельный,

где атаман пред обчеством должон держать отчет…

 

Январь, год восемнадцатый…

Три сотни регулярных


на пять 

казацких

шашек…

 

Нашел в архивах:

«Расстрелян за вооруженное сопротивление румынским войскам…

Население же Муравлевки-Дирекю в назидание перепорото плетьми»…

 

Безбоязненно, красиво, стремительно -

жил прадед Давыд –

атаман станицы Муравлянки –

казак-муравель…

         

Перша наша Козацька Рада. Повертаючись з Муравльовки (а тоді було два шляхи: 1. Вночі на потяг до станції Дзінілор й вранці в Білгороді-Дністровському, далі в обід – автобусом в Адамівку. 2. Вночі на транзитний автобус Суворове-Одеса й вранці в Білгороді-Дністровському, далі автобусом в Адамівку), я розговорився в автобусі на Адамівку із Гуцаном Валерієм; розповів йому про Покрову в Муравльовці, про некрасівських, київських, івангородських козаків; про відозву Генеральної канцелярії. Через декілька днів він до мене приїхав із Гончаровим Віктором. Ми тоді довго розмовляли (засідання відбувалося у мене в гаражі), пили молоде вино «Магарач», їли хліб із бринзою… й вирішили створити козацький осередок. Розподілили ролі: Гуцан В. невдовзі міняв постійну роботу в автопарці в місті на підприємницькі харчі, мав змогу вільно пересуватись й взяв на себе обов’язок зв’язатися із київськими (або, якщо вони є, одеськими) козаками; Гончаров В., що знав більшість  працівників колгоспу, повинен був «залучати до справи тих, хто співчуває козацтву»; я повинен був відпрацювати програмний документ нашого осередку. Жорсткі строки ми не встановлювали; кожен працював в охотку…

          Тоді ж козак Тимофєєв почав працювати над Скасками Казака-Некрасовца.

         

 Комишина 5. Листопад 1990-квітень 1991. Події в АОК. Скаски Козака-Некрасовца.

 

ПОДІЇ В АДАМІВСЬКОМУ ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

 

Важливою віхою став референдум. Намагаючись обмежитися косметичними змінами, противники реформ добилися того, щоб на референдум питання про майбутню долю країни було винесене в такому формулюванні: «Чи вважаєте Ви необхідним збереження Союзу Радянських Соціалістичних Республік як оновленої федерації рівноправних суверенних республік, у якій повною мірою гарантуватимуться права і свободи людини будь-якої національності?» Український парламент вирішив занести до бюлетенів додаткове питання: «Чи згодні Ви з тим, що Україна має бути в складі Союзу радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?» На перше питання «так» відповіли більше 70%, на друге більше 80% громадян, що взяли участь у референдумі.

В Донбасі знову вибухає страйк; заворушення прокотилися по країні, у ході яких висувалися як економічні, так і політичні вимоги.

Заворушення сприяли активізації президента СРСР. М.Горбачов провів у Ново-Огарьово (під Москвою) зустріч з керівниками РСФСР, України, Білорусії, Узбекистану, Казахстану, Азербайджану, Киргиз стану, Таджикистану, Туркменистану, яка стала спробою спільного пошуку компромісної формули нового Союзного Договору. Але центр не встигав за подіями…

Гуцан В. десь навесні встановив зв’язки із одеськими козаками – Костянтином Янченком, Ігорем Власюком, Іваном Кобилкою, В’ячеславом Лашкевичем, Леонідом Безклубим, Леонідом Тимчуком, Сергієм Івашовим, Володимиром Насипайко (отаман – Леонід Безклубий)…

 

СКАСКИ КАЗАКА-НЕКРАСОВЦА

Народ желает казаками быть…

 

Девиз казаков: честь, слава, верность, православие; любовь к Отечеству и – целомудрие.

 

          Как жили и должны жить казаки, возрожденные к свету и счастью? Точно так же, как преодолевать пропасть по тонкому качающемуся канату – БЕЗБОЯЗНЕННО, КРАСИВО, СТРЕМИТЕЛЬНО И – ЭЛЕГАНТНО.

          В чем тайна казачества? В богатырской силе. Вдохновенной стихийной жажде вольносты и красоты. И удивительной непогрешимой уверенности в том, что у казаков – все красиво. Песни. Танцы. Одежда. Походка, еле касающаяся земли. Конь. Его убранство. Посадка в седле – небрежная, свидетельство высокого искусства всадника, цепкая, нападающая. Звон шпор, вкрадчивый, стремительно-соблазнительный. Гордый орлиный взгляд. Фуражечка, на голове чудом держащаяся, заломленная набекрень, из-под которой вьется чубчик кучерявый, развеваясь, вьется по ветру. Что не казачье – то некрасиво. Свирепая жестокость к недругам и святая нежность ко всему сущему. Неизбывная память об ушедших, любовь к Отечеству и беспрекословное послушание старшим. Гонимые, преследуемые всеми царями и всеми пришельцами  с Востока, Юга и Запада, но не покоряющиеся. Правдивые, отчаянно храбрые и терпимые ко всем религиям и нациям. Красота. Удаль. Мощь. Христианство. Вера в воскресение из мертвых – вот вдохновляющая сила казаков. Ничего подобного история не знала. Казачество – это рыцарская элита человечества. Оно могло народиться только в казачьем крае, колыбели и спасителе всех народов мира.

          Казачий быт исторически слагался под впечатлением троякого рода условий – военной обстановки, хозяйственной деятельности и семейно-общественного уклада. Каждая из этих групп явлений имела определенное значение и свои особенности. Война требовала разрушений и жертв, хозяйство - производительного труда и экономического роста, а семейно-общественные формы жизни – духовного творчества и общественных устоев. Казак попеременно был то воином и жертвою, то рабочим и хозяином, то семьянином и общественным деятелем.

 

СКАСКА 1. КОНДРАТИЙ БУЛАВИН.

 

          Отряд под командованием князя Юрия Долгорукого прибыл на Дон для поимки и возвращения прежним хозяевам беглых крестьян. Но ведь с «Дона выдачи нет!» Казаки строжайше блюли этот закон и чуточку даже бравировали им: ты, мол, царь-государь, правь в Белокаменной, а мы, казаки, - на вольном Дону. Свободные. Дерзкие. Весельчаки. Задиры. Гордящиеся отчаянной храбростью своей. И недовольство царскими притеснениями  среди казаков накапливалось давно, но непосредственным толчком к восстанию послужило деяние высокопоставленного карателя, который приказывал «провинившиеся» станицы выжигать огнем, бить казаков кнутом, резать губы и носы… Казаки возмутились и подняли бунт, который возглавил атаман станицы Бахмутской сорокасемилетний Кондратий Булавин. Во все концы Войска Донского он разослал «прелестные письма», призывая «атаманов-молодцов, дорожных охотников, воров и разбойников с ним погулять, по чисту полю красно походить, сладко попить и поесть, на добрых конях поездить». 9 октября 1707 года у реки Айдары в Шульгинском городке Булавин со своими «атаманами-молодцами» окружил царский карательный отряд и полностью уничтожил. А самого князя Юрия Долгорукого затолкал в мешок и бросил в воду. Но вскоре тут же, на реке Айдаре, Булавин потерпел поражение от войск атамана Войска Донского Лукьяна Максимова. Булавин скрылся  в Запорожской Сечи, откуда с весны 1708 года начал организовывать новые отряды голытьбы для похода на Дон. 1 мая захватил Черкасск, предал смерти атамана Лукьяна Максимова и пять приближенных старшин. 9 мая на Круге Булавин избран войсковым атаманом. А 7 июля богатые казаки во главе с атаманом Ильей Зерщиковым напали на курень, где находился Булавин, захватили и убили его. Петр І послал на подавление восстания князя Василия Долгорукого (родного брата Юрия) с таким наказом: «Жечь городки без остатку, а людей рубить, и заводчиков на колеса и колья, ибо сия сарынь кроме жесточе не может быть унята». 7 тысяч казаков было уничтожено. Много дней и ночей по Дону плыли виселицы с казненными казаками…

 

СКАСКА 2. ИГНАТ-КАЗАКИ.

 

          Предки некрасовцев – донские казаки принимали активное участие в булавинском восстании. И после того как сам К.А.Булавин был убит, антифеодальная борьба крепостных крестьян, работных людей и голутвенного (бедного) казачества не прекратилась. Ею руководил бывший атаман Есауловской станицы Игнат Федорович Некрасов. В конце 1708 года карательные войска под командованием князя В.В.Долгорукого нанесли поражение восставшим. Чтобы спасти людей от поголовного уничтожения, Игнат Некраса увел булавинцев на Кубань (до 1774 года Кубань была под властью турок – Крымское ханство) - 15 тысяч воинов, а с семьями 65-70 тысяч человек.

          Слава о храбрых степных рыцарях, казаках, в то время была известна далеко за пределами Дона и Днепра. Среди природных воинов тюркских и монгольских племен, населявших юг нынешних России и Украины, Крым и Кавказ, имя казака было окружено легендой. Крымские татары хорошо знали казаков – часто с ними воевали, но и часто были кунаками, и когда Некраса с горстью своих соратников, отбиваясь от многочисленной армии Долгорукого, вошел в пределы Крымского ханства, то был встречен с почестями.

          Казакам отвели лучшие земли по Кубани. Барон Тотт: «Эта нация эмигрировала из России и жила на Кубани. Ее возглавлял некий Игнат, более дороживший своей бородой, чем свободой. Он ушел к хану со своей многочисленной свитой, чтобы избежать жестокостей Петра Первого. Татары находили сходство в словах: инат – настойчивый, упрямый по-татарски и Игнат – христианское имя, откуда и получилось прозвище Игнат-Казак, так за ними и оставшееся. Казаки сохранили христианство, а их знамена были украшены крестами. Они ели свинину и возили в поход засушенные окорока и всюду их выставляли, чтобы наглядно подчеркнуть магометанам, что они своей вере не изменили».

           

СКАСКА 3. МЫ ЦАРЯ ПЕРЕЖИЛИ.

 

          Мы, некрасовцы, много горя видели. А наши предки, не приведи Господь, сколько натерпелись от царизма. Царица Катярина свое войско посылала разорять наши станицы. Сколько годов ее полковники розоряли да убивали нас, некрасовцев! Нельзя было больше оставатися. Вот и надумали уходить. А тут войско царицы окружило нас. Собрат ночью військо Игнат да повел всех. Уходили молчком, никто не гутарил, слова громко сказать не смел. Женщины, дети, старики под охраной, кто вброд, кто на каюках через плавни и Кубань шли. Шли так-то до Черного моря, по плавням, камышам, а следом за казаками шло войско царицы. Ночью огня не жгли, чтоб не могли заметить казакох войска Катярины. Если дите какое заплачет, то матери приказывали бросить дите в воду. Женщины не хотели того делать, закрывали рты младенцам, а они задыхались, умирали, так мертвых младенцех и несли с собой. Были такие женщины, которые не топили своих детей и не закрывали рты младенцам, когда они кричали, так таких женщин топили с детьми, чтобы не выдать криком наших. Много народу потопло в плавнях Кубани. Что поделаешь?! Нельзя было выдавать всех из-за младенца. Царица тогда побила б все наше Войско Кубанское. Многие матери с ума сошли, когда детей бросали в воду и топили. Пришли наши на Черное море, тут корабли Игнат приготовил. Сели на корабли, побегли по морю. Тогда все войско проклятие послало царице. А пуще казакох женщины Катярину и ее мужа – царя Ероху проклинали. Все землю прикусили – клятву дали, чтоб не возвертаться в Расею до царя и цариц.

          На море наших шторма застигла. Много народа погибло. Кто пошел за Игнатом-сударем, тот живой остался. А кто за его братьями – все погибли. А мы – царя вот пережили, потому что наши предки держались Игнатия Некрасы.

 

СКАСКА 4. КРУГ.

 

          На майдане управление было свое, так повелось от Игната. Всему голова – Круг. На Круг ходили все казаки. Исполнится парню 18 годов – он казак, должон ходить на Круг. Сходятся все казаки. Первым приходит  атаман, за ним – старики, а потом казаки. Атаман посреди майдана сидит на стуле, старики вокруг него на скамеечках. Женатые казаки становятся в круг наперед, а за ними бурлаки, а за бурлаками женщины. Женщины тоже ходили на круг, только они дела не решали. Круг выбирал войскового атамана, есаула на один год. Выберут их, они правят станицей, а чтоб решать какое дело, атаман без Круга не мог. Идут казаки в поход – собирается Круг, на нем выбирают походного атамана, полковников, есаула и другие чины. Походным атаманом, полковником избирался казак, когда ему исполнится 40 лет, а есаулом – в 30 лет мог быть казак. В войсковые атаманы моложе 50 лет не выбирали. Атаман без Круга ничего не делал. Приговорит круг, атаман исполняет. Круг собрать мог только атаман, без его слова никто не имел «правов» кликать на Круг. Вот только если атаман Войска поступил не по совести, не по закону, изменил слову Игната, тогда любой казак мог собрать Круг. Такой Круг назывался «Игнатовым кругом» (Кругом справедливого суда над атаманом), на нем учили атамана, а могли и сверзить его. Вдарит казак в колокол, соберутся казаки, женщины – все прибегали на такой Круг и атамана приводили. Какой казак в колокол звонил, выходил посередь Круга и гутарил, что атаман завет нарушил или измену учинил Войску. Выслухают его, а потом Круг шуметь начинает, кричат разное на атамана, ругают его. Выйдет в Круг почтенный старик, спросит: «Атаманы-молодцы, все славное Войско! Виноват атаман?» Все кричат: «Виноват!» - «Что будем делать, атаманы-молодцы?» - «Поучать!» - все кричат и шапки бросают вверх. Тогда старик гутарит: «Аминь!». Скажет так старик, значит, Круг приговорил. После того он подходит до атамана, забирает у него насеку, гутарит: «Круг приговорил поучать тебя, атаман». 

          Подходят до атамана охочие казаки, разденут его, положат на землю, дадут ему плетей 30, а то и 50 – сколько Круг скажет. После учения атаман должон одеться, поклониться Кругу на все четыре стороны, потом сказать: «Спаси, Христос, что поучили, атаманы-молодцы! Простите меня, господа казаки, неразумного.» Когда Круг прощает, то кричат: «Бог простит! Бог простит! Не греши боле!» Как круг простит, тот старик, что отбирал насеку, возвернет ее атаману. Возьмет атаман насеку, тут все казаки, что на Кругу бывают, валятся ему в ноги, просят: «Прости нас, господин атаман, что поучали». Атаман всегда должон отвечать: «Бог простит! Бог простит! Не ответит так – его еще раз Круг учить будет. После учения атаман правит Кругом. Другой раз он не станет неправду делать, а сделает – его поучат да сверзят. А то еще Круг может и не простить.

А непрощенного Кругом мог убить каждый, потому что он бунтовщик, идет супротив Войска, заветов Игната. Вперед всего на Кругу решали войсковое дело. Ну, к примеру, куда поедут казаки рыбу ловить, сколько Войско должно платить налога, какого старика поставить учителем, дьяком или в попы, кому из сирот помочь. Как Круг все дела Войска решит, тогда начинают слушать жалобы, суд творить. Есаул докладывает Кругу, в чем провинился казак или казачка. Атаман после есаула спрашивает: «Атаманы-молодцы, как рассудите дело? – Называет по имени-отчеству виноватого. – Наказывать или простить?» Когда Круг посчитает виноватым, так кричат: «Наказать!», «Поучить!». А если Круг признает невиноватым или вина малая, то кричат: «Простить!», «Помиловать!» Виноватого учат. Малая вина – плетей десять, двадцать. Скажут старики, сколько плетей, есаул докладывает Кругу. Примет Круг, тогда виноватого наказывают.  Бьют охотники, атаман смотрит, чтобы били все по праву, по одному месту два удара не делали, а то можно покалечить казака. За большую повинность по 50, а то и по 100 плетей давали. По стольку давали за измену мужа жене. Дадут 100 ударов, перенесет, так живой будет. За измену жены, ее «в куль, да в воду». За большее преступление перед Войском, ну, к примеру, убил кто кого, такого убивали без суда. А кто хотел убить, с ножом бросался, такого на месте артельно били. Выживет – на Круг ведут. Приведут, Круг его выдает тому, на кого он покушение делал. Обиженный, бывало, привяжет виноватого за свой палец ниткой и домой ведет. Оборвет виноватый нитку, его бьют все до смерти. Кому головой выдают, он хозяин: хочет – простит, хочет – убьет виновного. Что хочет, то и делает. Приведет домой, нитку привяжет до забора, а сам уходит в хату. В это время приходят родные виноватого. Они несут подарки, вино, разное угощение, просят, молят, уговаривают обиженного. Ну, он долго не соглашается, а потом прощает. Простит, тогда виноватый такой же казак, как все, его пальцем никто не тронет. А кто украл у кого что, его за такое дело плетьми до смерти бьют.

         

СКАСКА. 5. СМЕРТЬ ИГНАТА.

 

          Гутарили люди, что царица Катярина хотела замуж пойти за Игната Федоровича Некрасу, а он не хотел ее за себя брать. Катярина-то была царицей, а Игнат – атаманом. Разных мнений они были. Игнату не понравилось, что Катярина народ притесняла, казакох казнила, жить на Дону не разрешала людям, что от притеснений бежали, за веру тоже притеснение делала. А Катярине не нравилось, что Игнат-сударь автономию держит, людей до себя принимает. Вот раз на пиру царица гутарит Игнату: «Не возьмешь меня замуж – я на тебя войной пойду!» Игнат утешил ее, а себе на уме держит другое мнение. Призвал он до себя казакох, что за ними шли, да сказал: «Кто со мной, тот и мой!» Казаки слово дали. Тогда он им приказ дал: «Готовьтесь!» Катярина на радостях, что Игнат утешил ее, созвала пир. Ну, пир идет. Все пьют, гуляют. Игнат царицу поит. Кончился пир.

          Некраса остался с царицей вдвох. Уложил ее спать, а сам казакох призвал, спрашивает их: «Готовы?» - «Готовы», - отвечают казаки. – «Раз готовы, пойдем на Кубань». Утром встала Катярина, пытает: «А когда венчаться будем?» - «Не будем венчаться, - отвечает Некраса. – Не могу свое мнение менять. Слово казакам дал». – «Не будешь?» - «Нет!» - «Воевать будем!»

Началось. Царица войско свое собрала да на Игната пошла. А Игнат Некраса погрузил всех на корабли и побег по Дону. Переправились через Дон, пошел на Кубань. Пришел, а царица следом. Игнат переправился через Кубань. Царица подошла с войском до берега, а Игнат стал на другом. Навели они друг на друга пушки, палят. Сорок дней так-то бились. У царицы войско все прибывает и прибывает. А тут салтан с войском прибег, стал на границе. Нет хода дальше Игнату на Кубань. Собрал Игнат Круг и спрашивает: «Атаманы-молодцы, что будем делать? Салтан дальше не пускает, а Катярина тоже с войском стоит». Круг зашумел: «Тут останемся!» Остались! Некраса на Лабе крепость построил, станицы. Стали жить. Катярина со своим не уходит, знай палит да палит в казакох через Кубань. Вот Некраса тогда придумал. Зарядил пушку, навел на царицу, встал под пушку. А когда за пушкой человек стоит, думает стрелять, то ругаться нехорошим словом нельзя. Закон такой. Встал Игнат за пушку да заругался: «На вот тебе… мать твою!.. Я тебя сейчас сыму с белого света!..» Сказал да стрельнул. А царица в это время тоже стрельнула. Ядро в Игната-сударя попало и убило его. Не заругайся он, Катярине никогда бы не убить Некрасы, он тайную силу имел. А как заругался, чародейную силу потерял. Забыл об таком деле Игнат-батюшка!»

 

СКАСКА 6. ЗАПОВЕДИ Г.СКОВОРОДЫ ВЗРАСТИВШЕМУ ЕГО КАЗАЧЕСТВУ.

 

Сродность к воинству.

«И воином кто рожден, дерзай, вооружайся! С природою скоро научишься! Защищай земледельчество и купечество от внутренних грабителей и внешних неприятелей. Тут твое счастие и увеселение. Береги звание, как око. Что слаще природному воину, как воинское дело? Закалывать обиду, защищать страждущую и безоружную невинность, заступать общества основание – правду – сей есть его пресладкий завтрак, обед и ужин. Не бойся: с Богом легко тебе будет нести голод, жажду, холод, жар, бессонницу, кровокаплющие раны и самый страх смертный и гораздо легче, нежели без него, противное ему, да уразумеешь, сколь сильная природа. Сие воинское горе с Богом тебе будет во сто раз приятнее рангов и доходов твоих. Ранг носить может всяк, но дело действительное делает один тот, кто природный. Дело и без ранга дело, но ранг без дела ничто, а дело без Бога. Если ж, звание Божие презрев, пойдешь вслед своих прихотей и посторонних советов, не забудь проститься навек со всем утешением, хотя бы ты схоронился в роге изобилия, и, боясь умереть телом, станешь всеминутно терпеть душевную смерть».

          «Не понимаю, к чему иметь меч, если не то сечь, на что он выкован. И не разумею, к чему носить тело, если щадить, на то терять, к чему кто им одет».

          «Кто влечет к магниту сталь? Кто устремляет дорожный пламень вверх? Сей есть Бог наш, всеми царствующий и всем все домостоящий».

 

Сродность к землепашеству.

          «Слава Богу! Ты к сему родился затем, что иные к иному; а они рождены к другому потому, что ты к сему. Божие сие царство есть: не спорь же. Прибирайся пахать землю, заготовлять пищу для людей и скотов, водить стада или пчел, или что твой Господь повелит. Не бойся самый в делании твоем труд будет для тебя сладчайший, нежели благовонный воздух, чистые вод потоки, птиц пение, нежели и самые трудов твоих плоды. Сего ожидает от тебя отечество твое. Если же не повинуешься Господу, знай¸что грусть загрызет душу твою среди золоченых палат и заплачешь¸ вспомнив поля зеленые. Рано скажешь: «Когда тот день пройдет?..» А вечером скажешь: «Когда тот рассвет будет?..»

          «Сие – то есть жить в телесном изобилии, а лишиться душевного утешения, иметь Господа своего, висящего над очагами твоими и не покрывающего, будто гнездо и птенцов своих, но бьющего по сердечным зеницам, как орел оленя, сидящий на рогах его…»

 

 

 

СКАСКА 7. ЧТО ТАКОЕ КАЗАЧЕСТВО?

 

          Что такое казачество, спрашиваешь ты меня, внучек? Просто так, в один миг, не расскажешь… Нет, не только лампасы и лихость, и не алой черкески сукно, что свободными складками льется, серебром отливая и чернью, и на сонце горя газырями… Нет, не крымских барашков папаха, не нагайка с мудреною вязкой, что подчас под горячую руку по спине непокорной гуляет. Не седло с дорогою насечкой и не дедовской шашки каленый, вострый, иссиня-серый клинок, не отцова щербатая пика и не дедов чекмень темно-синий…

          Это все – только внешнее, внучек, и не раз оно в жизни менялось, приходя и в веках исчезая… Не пойми меня накривь, голуба, - есть и в этом особая прелесть, и беречь это надо с любовью. Но не в этом вся суть – как в орехе золоченом, что с елки свисает: не одна ведь на нем позолота, ведь ее соскрести и не в шутку; ну, а суть-то в зерне, в сердцевине, в том, что кроется под скорлупою. Так и здесь: соскреби позолоту, загляни-ка на дно, да поглубже, и внимательно, взглядом орлиным, приглянись-ка, родной, к сердцевине. Что ж отыщешь ты в недрах глубоких, что нутро тебе скажет в ответ? А ответит оно тебе словом, словом легким, как сон, как пушинка, но которое трудно дается, разве только трудами да кровью. Это слово – СВОБОДА, за это наши древние пращуры бились и своею соленою кровью напоили ковыльные степи. Вот за чем, за какою заморской, красоты неописанной, Птицей устромлялись на Дикое Поле от жестокого гнета крестьяне, из походов далеких драгуны, из Литвы недовольные шляхтой, от мурзы узкоглазый татарин… Вот за что казаки умирали, заслоняя своею же грудью, а о жизни своей и не мысля… Вот что гнало людей на чужину, где над небом сиял полумесяц, - на турецкую вел на сторонку свое войсько Некрасов Игнатий – за полками полки да обозы, все за той же заморскою Птицей… И еще своим виглядом орлиным ты отыщешь заветное слово – СПРАВЕДЛИВОСТЬ. Не к сердцу ль казачьему приросло оно, слилось, застыло? Произвол – незнакомое слово… СПРАВЕДЛИВО, ПО ПРАВДЕ, ПО-БОЖЬИ – так решали присудом народным, так по совести дело рядили… Против Кривды стеной восставали, поднимался Степан да Кондратий – не за прибыль, не личное благо, а за Правду, за общее дело! Так вставали зловещею тучей… сатанисты, так потом, от стыда заалевшись, с головою, опущенной долу, принимали колючую Правду от Бояна в плененной столице… И хотя уберечь не сумели, передав чужакам на рассправу, но в душе-то казачьей, я верю, заодно были все с Митрофаном…

          Слово ВЕРНОСТЬ кровавою нитью пронизало историю нашу. Слово ВЕРНОСТЬ спиною широкой подпирало державные стены. Не отцы ль наши шарили пикой по степям на далеких границах? Не одиннадцать разве дубовых, в медь окованных, было ворот – у князей по далеким границам? Кто держал там бессменную стражу? Русь от ворога оборонял? Верность крепкая, верность до гроба, но… и сами ее ожидали. И уж если вставала щетиной наша грива – так видно недаром…

          Це лише деякі СкаскиВзагалі їх більше

         

 

 Комишина 6. Травень 1991. Події в АОК. Програмний документ нашого Осередку.

 

ПОДІЇ В АДАМІВСЬКОМУ ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

 

Відмова М.Гобачова підтримати проект переходу до ринку, підготовлений комісією Шаталіна-Явлінського, криваві події у Вільнюсі засвідчили наростаючу схильність горбачовського керівництва до союзу з консерваторами. На ІV зїзді народних депутатів СРСР намітився поворот від демократії до політики «міцної руки». Команду Горбачова покинули Е.Шеварнадзе та О.Яковлев. Ускладнила ситуацію заміна Голови Ради Міністрів СРСР М.Рижкова на прем’єр-міністра В.Павлова. Спад виробництва, темпи грошової емісії посилювали соціальне напруження в суспільстві. На тлі тотального спаду основних економічних показників зростають грошові доходи населення України. Проте їх поглинала інфляція.

Петро Чернишук передав нам Програму, Звернення Українського Чорноморського козацтва та адресу офісу одеських козаків (отаман – Л.Безклубий).

Збори Чорноморського козацького товариства проходили тоді кожний четвер о 19.00 за адресою – м.Одеса, вул.Пастера 9, Український театр (в приміщенні театру ляльок), товариство Української мови «Південна громада». В Одесу декілька разів їздив я, декілька разів – Гуцан В.

 

ПРОГРАМА-ЗВЕРНЕННЯ  УКРАЇНСЬКОГО ЧОРНОМОРСЬКОГО КОЗАЦТВА

          Одесити, будьте хазяями – Українським народом, а не «унікальною общностю». Унікальною тільки тим, що її унікально мордують «вітці міста» (отцы города) в усі віки.

          1. Україні – таможню, власні гроші, свою армію – негайно!

          2. Уряд – який би рішуче відстоював інтереси трудящої інтелігенції, селянства, робітників, армії трудящих.

          3. Вибори в трудових колективах, серед фермерства та в інших установах, обранням виборщиків, а не в «номенклатурно-торгашеских» округах злодійської партдиректорії. Скрізь по Україні старий менеджмент повинен бути змінений. Геть партноменклатурно-пікейні жилети!

          4. Згідно козацького Звичаю – зброю трудовим сім’ям, як віковічну українську традицію, запозичену пізніше іншими народами. Як гарантія проти сучасного та майбутнього тоталітаризму.

          5. Козацтво за конституційний контроль народної конституції України, а не за владу. І присягне тільки їй, а не уряду. Конституції єдиної, незалежної України – бути!

          6. Негайний 4-ох річний мораторій на будь-яке переселення Москвою людей на Україну.

          7. Геть антинародний закон на підвищення цін! Все майно, земля негайно рівноакцієво, без викупу – народу. Народу, який є незалежно від національності, народом України.

          8. Все, що номенклатура монополією торгівлі хапонула за останні 5 років у нас – повернути дітям з дитбудинків, чорнобильцям, інвалідам, престарілим, шахтарським сім’ям, дітям одиноких матерів.

          9. Люд сам, як власник, повинен вирішувати, як йому хазяйнувати. Артільно з конкурсним пери одичним переобранням менеджменту, чи осібно (фермерські сімї).

          Геть 100% держзамовлення! Гроші трударю, а не посереднику! Ринок трударям-власникам! Єднайтеся в козацтві. Захищайте власність від злодіїв. Беріть тим самим Україну під захист. Не давайте поширюватися геноциду, спрямованому на знищення українства на своїй власній землі. Захистить майбутнє дітей наших, козаки! Воля, а чи смерть!

          Од козацтва рукою наказний     27.04.1991                                 Л.Безклубий.

 

ПРОГРАМА УКРАЇНСЬКОГО ЧОРНОМОРСЬКОГО КОЗАЦТВА. ПРОЕКТ

(Одещина, Південь України, в розвиток Декларації незалежної й єдиної України) 01.05.1991

          1. Створювати козацькі громади по селах-станицях Чорноморського козацтва (паланки) потягом люду, ту землю плекаючих та на ній живущих.

          2. Козак, праця його, й заступництво землі тієї, здобутку рук його – захищається волею його, козацькою волею гордої й незалежної людини.

          3. Козацтво має на меті вирішувати сходом-колом відвід землі, контролювати угіддя мисливські, зони відпочинку. Бази на їх територіях мають обслуговувати їх і дітей їхніх, чи бути закриті.

          4. Підприємства на територіях козацьких паланок мають надавати кошти в станичну Раду на відшкодування забрудненості земель.

          5. Разом із Загальноукраїнським козацтвом добиватись відновлення права мати сімям козаків, які увійшли в реєстр паланковий – зброю. Як паланка, що входить до Українського Чорноморського козацтва.

          6. Кольори козацького строю (одягу) на свята, згідно запорізько-чорноморської традиції – чорно-жовті.

          7. Боротися проти московсько-обласного 100% держзамовлення.

          8.  Протистояти порушенню мораторію на заселення Півдня України в межах своєї паланки неукраїнськими сімями. Не створювати тим самим міжнаціонального напруження в умовах продовжуючого неправого перерозподілу власності Українського народу.

          9. Вважати всіх, хто прописаний на Україні, незалежно від національності, оборонцем майна України та її громадянином.

          10. Розвивати підсобні підприємства приватно-козацького чи артільного рівнопаєвого козацького господарювання з перевиборністю періодично адміністрації артілі на конкурсній основі.

          11. Самим, спираючись на міське козацтво, переробляти й реалізувати продукцію по договірним цінам.

          12. Виходити на спільні підприємства, підсобні з трудовими колективами, де є робочий контроль.

          13. Збирати бібліотеку історії козацтва в своїй паланці.

          14. Засновувати літні оздоровчі козацькі військово-трудові табори-Січі для молоді, спільно з городовим Чорноморським козацтвом, з метою відродження традицій і духовності українського козацтва. Козака гордої непокори совісті од повоювання основи майбутньої здорової козацької сімї та громади в паланці.

          15. Створювати козацькі музеї історії села-станиці та його побуту.

          16. Започаткувати духовно-хазяйські звязки з іншими успішно діючими козацькими господарствами.

          17. Створити при паланках ансамбль хорунжих-джур, які опанували б кінний стрій та його бойову традицію «Гопак» (вольтажировка бою біля возів), старовинний національний рукопаш козаків українських «Спас», двоголосий козацький спів й малиб, виїзд на представництво та на свято гостей вшановувати згідно звичаю.

          18. Виходити на регіональні державно-хазяйські рівні з метою повноцінного функціонування козацької громади.

          19. Боротися проти приниження українства на півдні та фактичного перетворення його на людсько-сировинний придаток зонально-номенклатурного менеджменту прозахідно-східної орієнтації московського центру. 

          20. Відновити кургани, заборонивши розкопки. Поставити, як колись, фігури Землі-Матері України з заповітним стосом в руках. Впорядкувати занедбані козацькі могили на старих кладовищах сіл-станиць.

          На своїй землі є один тільки гріх – робити зле добрим людям та бути бідним.

          Нехай сприяє та хранить нас Покрова пресвятої Богородиці, заступниця козацька. Множить зусилля Братства нашого, овіяні тисячолітнім звичаєм народу України.

          Наказний отаман                                          Л.Безклубий (помер 27.01.2008)

 

          Друга наша Козацька Рада. Програмний документ нашого осередку був готовий вже в середині травня. Ми – три В  (Тимофєєв В., Гончаров В., Гуцан В.) зібралися у мене, щоб обговорити текст. Відразу ж домовилися, що наступне засідання проведемо в Авидівці у Гончарова В. (й далі – по черзі – Адамівка, Авидівка, Благодатне). Програмний документ –  так сказано: це був рукопис з двох сторінок, у якому засвідчені мета існування нашого осередку, завдання, які ми переслідуємо в нашій козацькій діяльності й методи цієї діяльності; вказані були напрямки роботи й додавалися декілька пунктів заходів.

 

ПРОГРАМНИЙ ДОКУМЕНТ АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА.

 

Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас – козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала своє право на свободу.

 

1

Мета

існування

Адамівського

козацького

осередку.

Відродження козацької справи в її сучасному варіанті; популяризація звичаїв, традицій та життєвих принципів козаків.

2

Завдання,

які

переслідує

Адамівський

козацький

осередок

в своїй

діяльності.

Методи

діяльності.

1. Відродження національного козацького духу, створення структур, які разом із державою працювали б над розбудовою стабільного, безпечного, соціального  суспільства.

2. Виховання наступних поколінь в дусі козацького лицарства, відданості рідному народові; відродження козацьких лицарських традицій в справі військово-патріотичного виховання молоді.

3. Підтримка козацького відродження на Задністров’ї – історичній батьківщині Чорноморського (Кубанського) козацтва.

4. Створення Січей як осередків розвитку козацьких форм господарства та таборового вишколу молоді.

5. Охорона та захист навколишнього середовища.

Методи:

Використання технологій козацького навчання і виховання, які спрямовані на пробудження козацького світосприймання. Надання допомоги в опрацюванні і організації власної системи зміцнення здоров’я.

Створення умов з метою утвердження гідності особистості козака та козачки.

Застосування технологій козацької етнознавчої роботи.

Ознайомлення з архівними матеріалами, вивчення стародруків; організація дослідницьких пошуків.

Формування готовності козаків до захисту держави.

Надання козаку та козачці наукової і методичної допомоги в справі організації самонавчання, самоосвіти, самовиховання, у формуванні козацьких поглядів, переконань та ідеалів.

3

Напрямки

роботи та

заходи.

1. Козацька система здоров’я. Розробка та впровадження в практику життя козаків козацької системи здоровя.

2. Козацька військова справа. Оволодіння козаками сучасної військової спеціальності; практичні знання в галузі володіння історичною зброєю козаків.

3.Козацький родовід. Вивчення козаками свого родоводу.

4. Козацькі традиції. Впровадження в практику повсякденного життя козаків історичних традицій.

5. Козацька історія та культура. Вивчення козаками історії козацтва та культурних надбань.

6. Козацька духовність. Впровадження в практику роботи козацького осередку надбань козацької духовності (мораль, мистецтво, релігія).

7. Козацьке самоврядування. Вивчення та впровадження в практику роботи козацького осередку основ козацького самоврядування (осучаснених).

[1]



[1] Газета «Козацький інформаційний вісник» (Адамівка). №1, жовтень 1991.


Комишина 7. Червень-липень 1991. Події в АОК. Республіканська експедиція.

 

ПОДІЇ В АДАМІВСЬКОМУ ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

 

В Києві відбувся Установчий з’їзд Всеукраїнської організації солідарності трудящих (ВОСТ), на якому, поряд з економічними, були висунуті й політичні вимоги: вихід України із складу СРСР, розпуск КПРС, припинення урядом УРСР усіх фінансових відрахувань до центру, розпуск Верховної Ради УРСР…

В школу надійшло положення про Республіканську туристсько-краєзнавчу експедицію «Козацькими шляхами». На його основі я підготував наказ по школі, ознайомив класоводів, класних керівників, вихователів та учителів й почалася робота…

 

 ПОЛОЖЕННЯ ПРО РЕСПУБЛІКАНСЬКУ ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧУ ЕКСПЕДИЦІЮ «КОЗАЦЬКИМИ ШЛЯХАМИ».

Інформаційний збірник Міністерства народної освіти УРСР, 1991, №12, червень.

 

          В ознаменування 500-річчя українського козацтва Міністерство народної освіти УРСР, Спілка піонерських організацій України, Республіканська станція юних туристів Міністерства народної освіти УРСР та дитяча газета «Перемена» оголошують Республіканську туристсько-краєзнавчу експедицію «Козацькими шляхами», яка буде проходити в рамках руху учнівської молоді України за збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів народу «Моя земля – земля моїх батьків».

 

Мета і основні завдання експедиції.

          Республіканська туристсько-краєзнавча експедиція «Козацькими шляхами» проводиться з метою активізації краєзнавчої роботи серед школярів та учнівської молоді в республіці; залученні піонерських та інших об’єднань дітей та учнівської молоді до вивчення історичного минулого українського народу; виховання в учнів патріотичних та інтернаціональних почуттів; виявлення та пропагування пам’яток, пов’язаних з історією українського козацтва.

 

Час і місце проведення.

          Експедиція триває з березня 1991 року по березень 1992 року. Туристські походи та подорожі, інші пошукові заходи проводяться на території України та за її межами.

Учасники.

          До участі в експедиції запрошуються учні, загони, дитячі та юнацькі об’єднання, котрі щиро зацікавлені в дослідженні та вивченні козацької спадщини. Пошукові похідні групи утворюються в загальноосвітніх школах, професійно-технічних училищах, позашкільних установах, піонерських, інших дитячих та юнацьких організаціях.

Маршрути експедиції.

Маршрут «Сторінки козацької слави».

          Коли, де, чому виникли перші козацькі поселення, укріплення? Чим займалися козаки, хто і чому становив ядро козацького війська? Хто очолював козацьке військо в різні роки? Як склалася їх доля? Чим відзначилось козацтво у боротьбі з іноземними поневолювачами? Як було організовано козацьке військо?

 

Маршрут «Побут та традиції козацтва».

          Що і як використовували козаки в повсякденному житті? Які в них були зброя і військове спорядження? Як будувались козацькі укріплення? Як шанували своїх героїв, плекали історію козацтва? Хто і як доніс до нас відомості про українських козаків і їх правду?

Маршрут «Козацькі забави».

          Які пісні, думи, балади, легенди, приказки та прислівя складені про козаків? Які військові пісні співали в козацькому війську? Як вони проводили свій вільний час, гартували волю і мужність, оволодівали військовою майстерністю?

          На ці та інші питання учасники експедиції знайдуть відповіді під час своєї пошукової діяльності.

          Ідучи маршрутами експедиції, учасники проводять походи по місцевостям, пов’язаних з козацтвом; самостійно розробляють і описують туристські маршрути по Україні, де пролягали козацькі шляхи; обстежують історичні місця, пов’язані з діяльністю козаків на Україні (о.Хортиця, місця боїв, козацьких рад, поселень, могил тощо); збирають усні перекази про часи козаччини, матеріали, які розкривають духовне життя наших славних предків, етнографічні особливості народів, що мешкають на Україні; записують самобутні козацькі пісні, розповіді, думи, легенди, прислів’я, казки, обряди, сказання козаків; вивчають історію створення літературних, художніх творів про козаків.

 

Підведення підсумків і нагородження.

          Матеріали пошукової діяльності експедиційних загонів поповнюють експозиції шкільних або місцевих краєзнавчих музеїв, сприяють створенню нових експозицій.

          Для підведення підсумків участі у туристсько-краєзнавчій експедиції в редакцію республіканської газети «Перемена» надсилаються донесення про виконану роботу. Звіти та донесення пишуться у довільній формі, по можливості ілюструються малюнками, фотографіями. Звіти приймаються до 1 квітня 1992 року.

          На основі звітів та донесень підводяться підсумки і визначаються групи-переможці.

          Переможці нагороджуються безкоштовними путівками в Республіканський табір юних туристів (Закарпатська область) влітку 1992 року, грамотами Міністерства народної освіти УРСР та дипломами Республіканської станції юних туристів Міністерства народної освіти УРСР.

          Представники загонів, що взяли найбільш активну участь в експедиції, будуть запрошені Спілкою піонерських організацій України до участі у підсумковому зборі на легендарній Хортиці влітку 1992 року.

          Організаційне та методичне керівництво експедиції здійснюють міські, обласні та Республіканська станція юних туристів.

 

 

НАКАЗ №47

по Адамівській восьмирічній школі

від 12 червня 1991 року

«Про участь колективу школи в Республіканській туристсько-краєзнавчій експедиції «Козацькими шляхами»

 

          «Згідно Положення про Республіканську туристсько-краєзнавчу експедицію «Козацькими шляхами»

          НАКАЗУЮ:

1. В ознаменування 500-річчя українського козацтва колективу школи взяти активну участь у Республіканській туристсько-краєзнавчій експедиції «Козацькими шляхами», яка проходить в рамках руху учнівської молоді України за збереження і примноження традицій, звичаїв, обрядів народу «Моя земля – земля моїх батьків» та направлена на активізацію краєзнавчої роботи серед школярів та учнівської молоді в республіці; залучення піонерських та інших об’єднань дітей та учнівської молоді до вивчення історичного минулого українського народу; виховання в учнів патріотичних та інтернаціональних почуттів; виявлення та пропагування пам’яток, пов’язаних з історією українського козацтва.

2. Заступнику директора школи з навчально-виховної роботи Лавриненко П.М. розробити та затвердити основні заходи - пошукова діяльність: походи по місцевостям, пов’язаних з козацтвом; туристські маршрути по Україні, де пролягали козацькі шляхи; історичні місця, пов’язані з діяльністю козаків на Україні (о.Хортиця, місця боїв, козацьких рад, поселень, могил тощо); усні перекази про часи козаччини, матеріали, які розкривають духовне життя наших славних предків, етнографічні особливості народів, що мешкають на Україні; самобутні козацькі пісні, розповіді, думи, легенди, прислів’я, казки, обряди, сказання козаків.

          3. Затвердити перелік основних маршрутів експедиції:

А. «Сторінки козацької слави» - загін 8 класу. Відповідальний – класний керівник.

          Коли, де, чому виникли перші козацькі поселення, укріплення? Чим займалися козаки, хто і чому становив ядро козацького війська? Хто очолював козацьке військо в різні роки? Як склалася їх доля? Чим відзначилось козацтво у боротьбі з іноземними поневолювачами? Як було організовано козацьке військо?

Б. «Побут та традиції козацтва» - загін 7 класу. Відповідальний – класний керівник.

          Що і як використовували козаки в повсякденному житті? Які в них були зброя і військове спорядження? Як будувались козацькі укріплення? Як шанували своїх героїв, плекали історію козацтва? Хто і як доніс до нас відомості про українських козаків і їх правду?

В. «Козацькі забави» - загін 6 класу. Відповідальний класний керівник.

          Які пісні, думи, балади, легенди, приказки та прислів’я складені про козаків? Які військові пісні співали в козацькому війську? Як вони проводили свій вільний час, гартували волю і мужність, оволодівали військовою майстерністю?

          4. Експедицію завершити 1 березня 1992 року. Звіти загони здають до 10 березня 1992 року заступнику директора з навчально-виховної роботи.

          5. Підсумковий звіт заступником директора з навчально-виховної роботи здається в редакцію республіканської газети «Перемена» до 1 квітня 1991 року.

 

Директор школи                                            В.Я.Тимофєєв».[1]

 

 

Гуцан В. привіз з Одеси Статут УЧПГК (отаман – Л.Безклубий). Назву УЧК одеські козаки змінили на УЧПГК. Ми почали працювати над статутом нашого осередку.

 

СТАТУТ УКРАЇНСЬКОГО ЧОРНОМОРСЬКОГО

ПОДУНАЙ-ГУЛЯЙПІЛЬСЬКОГО КОЗАЦТВА (ТОВАРИСТВА)

в м. Одесі та Одеській області

 

1. Головні засади.

          1.1. Українське Чорноморське Подунай-Гуляйпільське козацтво в м. Одесі та в Одеській області (далі – УЧПГК, або Товариство) є добровільною, самодіяльною, самоконтрольованою регіональною громадською організацією, яка реалізує громадсько-культурні, національні та економічні права і свободи її членів.

          1.2. УЧПГК є спадкоємцем Чорноморського козацького війська-лицарського ордену, що існував протягом 1787-1791 років у Північно-Західному Причорномор’ї України і спирається на пракозацькі традиції, започатковані з 1245 року.

          Товариство у своїй діяльності керується Звичаєм українського козацтва, що викладено у цьому Статуті, законодавством УССР та, враховуючи міжнародні правові норми, демократичний напрямок котрим, свого часу дав Звичай українського запорізького козацтва, скупи Вкраїнської.

          1.3. УЧПГК має на меті відродження традицій і духу українського козацтва серед українства Одеси, Одеської області та Півдня України, сприяння національному відродженню України, виховання національної гідності у юнацтва, відновлення суверенітету України.

          1.4. Для реалізації поставленої мети і виконання своїх завдань УЧАГК, як юридична особа, здійснює історично-пошукову, культурно-просвітню, господарсько-виробничу, виробничу, видавничу та іншу діяльність. 

 

2. Будова Товариства.

          2.1. Головною управою УЧПГК є Козацьке Коло, яке збирається раз на рік, обирає Старшинську (Малу) Раду та дає наказ отаманові на період обрання. Мала Рада продовж року є виконавчим і розпорядчим органом Товариства і збирається не рідше разу на тиждень.

          2.2.1.  До Малої Ради входять: отаман, військовий осавул, суддя, писар, підскарбій та хорунжий. Обираються на рік, 22 грудня. Отаман ні за яких обставин не може бути обраний на наступний термін, навіть незначним старшиною Тільки через рік Звичай дозволяє те чинити. Дозволяється використовувати бувшу старшину радниками (військовими товаришами). Одмовитися від того вони не можуть.

          2.2.2. Отаман та підскарбій відають фінансовими справами УЧПГК, а решта Малої Ради, згідно Звичаю, контролює цю їхню діяльність (тобто є ревізійною комісією Товариства). За річний стан фінансів Мала Рада (старшина) звітує перед Козацьким Колом.

          2.2.3. З окремих питань, посеред року, може бути скликана Загальна Рада за ініціативним звертанням 10 чоловік Товариства (не має значення, козаків, кандидатів чи джур) до Старшинської Ради. Старшина не має права відмовити у скликанні Загальної Ради. Рекомендації Загальної Ради для Старшинської не є обов’язковими, але старшина несе відповідальність перед Колом за дії, чинені після Загальної Ради.

          Все майно Українського Чорноморського Подунай-Гуляйпільського козацтва є власністю у рівній мірі всіх членів (козаків) УЧПГК згідно Реєстру, незалежно від терміну освячення на козака.

          2.3. Товариство поділяється на Паланки. До Товариства можуть бути долучені Паланки на правах автономії.

 

3. Членство у Товаристві. Права та обов’язки членів УЧПГК.

          3.1. Чоловіки з 18 років, які проживають на Півдні України, поділяють головні засади Статуту, додержуються козацького Звичаю, та юнаки з 16,5 років, - можуть стати членами (козаками) Товариства після півторарічного випробувального терміну, а до того перші є кандидатами, а другі – джурами.

          3.2. Висвячення на козаків відбувається під час Кола. По тому прізвище козака заноситься до Реєстру. До числа кандидатів та джур УЧПГК зараховує отаман. Справами кандидатів відає військовий осавул, а юнацтва – хорунжий. Отаман своїм рішенням представляє кандидатів та джур до посвяти в козаки.

          Діти та дружина козака, після посвяти його та занесення в Реєстр, набувають козацького стану продовж всього часу перебування козака в Товаристві.

          3.3. Козаки (члени Товариства) можуть обирати і бути обраними до старшини, можуть претендувати  на відповідну частину майна Товариства, а також мають право на «Привілей козацького родоводу».

          3.4. Кандидати в козаки (неповнолітні) та джури (юнацтво) у рівній мірі з козаками користуються усім майном Товариства, мають рівне з козаками право приймати участь в усій діяльності УЧПГК і рівне право голосу при виборах старшини та розв’язанні інших питань.

          Кандидати та джури не мають права бути обраними до Старшинської ради та претендувати на частку майна Товариства.

          3.5. Козаки, кандидати та джури повинні приймати участь у реалізації завдань УЧПГК, а також спілкуватися між собою у козацькому гурті не рідше ніж двічі на тиждень.

           3.6. Членство та кандидатство у Товаристві припиняється:

          а) за особистим бажанням (чи переривається за потребою);

          б) при втраті козацької гідності, несплаті внесків та неспілкуванні з козацькою громадою;

          в) при порушенні козацького Звичаю козаком, кандидатом, джурою. Таке питання може бути порушене Характерною Радою, отаманом за розглядом Військового судді перед Загальною Радою.

          Питання про припинення (чи перерву) членства, а також про відшкодування частки майна козакові, що залишає Товариство також вирішується Загальною Радою.

          3.7. Може бути обрана Характерна Рада (стариків), яка за порушення Звичаю скасовує отамана (Чорною Радою) будь-коли подовж року.

 

4. Деякі повноваження органів УЧПГК. Порядок зміни та доповнень Статуту.

          4.1. До повноважень Загальної Ради входить розгляд пропозицій Малої Ради, зокрема про дообрання чи переобрання одного із старшин.

          4.2. Мала Рада приймає рішення за згодою, керуючись наказом Кола отаману на рік, данім козацьким Звичаєм, власним сумлінням, здоровим глуздом та чинним Статутом.

          При незгоді вирішальне слово  за отаманом, як чинником делегованої волі Кола.

          4.3. Зміна, або доповнення Статуту можуть бути схвалені лише Колом. Чинний Статут приймається Загальною Радою.

          Коло веде козак, що заслугував шану і довіря на протязі року й обраний на те дійство на початку Кола.

          Старшина, що переобирається, своїх повноважень на Колі вже не має, а також позбавляється права голосу на цьому Колі.

          4.4. Отаман на період його повноважень (протягом року) є законним представником УЧПГК і виступає від його імені без довіреності.

 

5. Кошти Товариства.

          5.1. Товариство є колективним власником усього свого майна, в тому числі готівкових і безготівкових грошових коштів.

          5.2. Кошти Товариства складаються:

          - з внесків членів, кандидатів та джур;

          - з одрахувань від виробничо-комерційної, видавницької та іншої госпрозрахункової діяльності;

          - з пожертвувань від громадян та організацій України, а також іноземних громадян, організацій, фірм.

5.3. Козаки, кандидати та джури сплачують внески щомісячно в розмірі, встановленому Малою Радою на рік. З квітня 1991 року внесок становить 2 карбованці на рік з козака, кандидата, джури.

5.4. Розпорядником коштів Товариства є отаман з підскарбієм. Фінансові операції розпорядники узгоджують із Старшинською Радою.

5.5. У випадку скасування Українського Чорноморського Подунай-Гуляйпільського козацтва, майно Товариства підлягає розподілові ліквідаційною комісією поміж козаками, незалежно від дня посвяти (занесення в реєстр).

 

6. Припинення діяльності УЧПГК.

          6.1. Діяльність Товариства може бути припинено:

          - за рішенням Козацького Кола;

          6.2. Офіційна діяльність УЧПГК може бути припинена:

          - за Постановою Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки.

          Схвалений Загальною Радою УЧПГК 27 червня 1991 року.

          Юридична адреса УЧПГК (тимчасова) м. Одеса, вул. Пастера 15, Янченко К.А.

         

 



[1] Газета «Козацький інформаційний вісник» (Адамівка). №1, жовтень 1991.



Комишина 8. Серпень-грудень 1991. Події в АОК. ПУТЧ.

 

ПОДІЇ В АДАМІВСЬКОМУ ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

 

Влітку до Білгорода-Дністровського завітав голова Дворянського зібрання півдня України світлійший князь Володимир Владиславович Аргутинський-Долгорукий.

За благословенням керівництвом міста (адміністративного - мер В.Артеменко, духовного – благочинний Ф.Абрамов) на засіданні, де зібралися небайдужі до долі Батьківщини люди, було прийнято рішення про заснування Білгород-Дністровського осередку елітарного Благородного зібрання, обрано оргкомітет…

А в цей час в СРСР… Значну загрозу для противників реформ становило призначене на 20 серпня 1991 року підписання нового Союзного Договору, який передбачав федеративні засади державного устрою. За цих обставин вони вирішили вдатися до політичного реваншу, здійснивши 19-21 серпня 1991 року державний переворот. Момент був переломним і це чудово розуміли протидіючі сили. Демократичним силам вдалося не тільки встояти, а й за підтримки народних мас перемогти заколотників. Ці події зумовили суттєві зміни в державному і суспільному житті країни, надзвичайно посиливши відцентрові тенденції в СРСР. За цих умов прийняття Верховною Радою України 24 серпня 1991 року Акту про незалежність було цілком закономірним. Зважаючи на обставини, президія Верховної Ради за короткий час прийняла принципово важливі постанови: про департизацію державних органів, установ та організацій; про власність Компартії України та КПРС на території України; про припинення діяльності КПУ. Ці рішення стали свідченням краху перебудови в СРСР, розвалу Радянського Союзу.

…В дні перед початком путчу я доопрацьовував основні документи шкільної організації українських піонерів (Джура), готувався до традиційної серпневої районної та шкільної педагогічних рад…

В день путчу був у школі. Перед початком навчального року, як завжди, підготовка до тарифікації, розподіл донавантаження, прийом на роботу «нових» учителів, господарські турботи. Дивились із завгоспом паркан; біжить Катющева Тамара Валентинівна (учитель математики): «В Москві переворот!». Було морально й фізично погано, розумів – це кінець комуністичному режиму. Що далі?

19 число – це день отримання вчителями зарплатні. Після обіду поїхав в город; отримав на вчителів гроші, привіз в Адамівку, роздав. Тільки й розмов було про ГКЧП…

 

ОСНОВНІ ДОКУМЕНТИ ПРО КОЗАЦЬКУ ШКОЛУ «ДЖУРА».

«Шаблями наші предки володіли краще, ніж пером, тому в історії згадки про героїчні діяння українців залишили іноземці, але хай краще пишуть вони про наші звитяги, аніж ми про їхні…

 

  1. Козацька школа. Концепція.

          Щоб стабільно прогресувати у своєму розвитку, а не тільки вижити, людство має зробити істотні кроки від технократичної цивілізації до гуманістичної; від культури споживання до культури творення; від владного творення (агресія, насильство тощо) до творення гуманного, звеличеного, мудрого. Первинне – це поступ народного (фізичного, душевного, духовного), у нас воно – козацьке; й тому саме в контексті розвязання глобальних проблем людства, освіти, людини козацьким повинно бути навчання-виховання. Іншими словами, загальноосвітня школа має бути перетворена на таку інституцію, яка б готувала не тільки грамотну, а й культурну, народно зорієнтовану та духовно розвинену людину.

          Основним чинником соціальної зрілості особи є зокрема козацька духовність. Найкращі умови для організованого плекання козацької (лицарської) духовності може надати школа й сімя, далі виробничий колектив та громада.

          Основна проблема школи козацької (лицарської) духовності – полягає в тому, щоб за допомогою системи навчально-виховного впливу домогтися відтворення відповідності між теоретичною моделлю виховання козака та її практичним втіленням в життя – формування громадянина-лицаря-козака.

          Освітньо-виховний ідеал школи такого типу – особистість козака-лицаря, мудрого і волелюбного громадянина з народною свідомістю, гуманними цінностями, культурою мислення і перспективами духовного самовдосконалення.

          Завдання школи такого типу:

          1. Народна свідомість як причетність особи до непересічності спільноти козаків-лицарів.

          2. Людинолюбна спрямованість і позитивне сприйняття людини людиною (козака козаком).

          3. Культура поведінки як кодекс вчинку, еталон нормотворення козака.

          4. Духовне життя – як внутрішній розвиток (віра, надія, любов) лицаря.

          5. Мудрість козацька як поєднання в особистості народності, здібностей, моралі і духовно-естетичної розвиненості.

          Практичне значення школи такого типу – поява саморозвивального зразкового козацького навчально-виховного закладу, який збагатить освітянську ниву досвідом лицарського виховання та стане наочним зразком нової сучасної школи.

 

  1. Ідеалізація.

          Пріоритетним завданням козацької системи виховання є формування в молоді ідеалів – найважливіших компонентів духовності особистості. В сучасних умовах необхідно за ідеал обирати людей, які відстоювали свободу, захищали гідність і честь, по-лицарськи служили рідній батьківщині – були ідеалом лицарського  служіння - П.Сагайдачний, І.Сірко, Б.Хмельницький, Т.Шевченко (курінний отаман Петербургського Кошу козацтва), М.Драгоманов, В.Вернадський, М.Грушевський.

          Народ споконвіку культував лицарський дух; на лицарських традиціях формувалася еліта нації, яка боролося за свободу народу. Коли в значній частині наших співвітчизників занепадав дух, не вистачало сили волі, бракувало віри в свої сили і можливості перемоги над ворогом, тоді історична необхідність породжувала українське козацтво.

          Історія вчить, що ефективне те, що утверджує своє. А своє у нас козацтво – спосіб життя вільної людини, яка із зброєю в руках захищала своє право на свободу.

 

3. Співвідношення виховання-навчання. Народне (козацьке) виховання.

          Наше завдання – відновити історичну козацьку пам'ять, виховати людину, яка здатна побудувати і саму себе, і своє гідне життя.

          Освіта – це специфічна галузь суспільного життя, найважливіша передумова вирішення основних завдань суспільства, формування кадрів для економіки, державного і політичного устрою, для усіх сфер розвитку суспільства. На основі освіти формується і всебічно розвивається особистість, її основні якості.

          Рівень освіти – мірило рівня кваліфікації і культури будь-якого суспільства, важливий показник прогресивності його розвитку. Найважливішою закономірністю розвитку системи освіти є єдність його структурних елементів: навчання і виховання. В системі освіти виховання відіграє провідну роль, а навчання є тільки засіб виховання. Навчання, відірване від виховання і без опори на нього розвиває тільки розум, накопичує знання і не може дати позитивних результатів. Лише поєднання навчання і виховання особистості формує у неї навички самостійного мислення і оволодіння культурою мислення, розвиває і зміцнює всі духовні здібності і її характер, формує світогляд особистості, її моральні норми і соціальну позицію.

          Козаки створили самобутню і ефективну систему освіти і виховання – козацьку – втілення якої в життя забезпечує виховання фізично здорових, морально чистих і по-лицарськи мужніх та сильних духом громадян.

 

4. Цикли та напрямки козацького виховання в шкільній організації «Джура».

 

 

Цикли

 

Напрямки

І

Культура тіловиховання

1

Козацька система здоровя

2

Козацька військова справа

ІІ

Духовна культура

3

Козацький родовід

4

Козацькі традиції

5

Козацька історія та культура

6

Козацька духовність

7

Козацьке самоврядування

 

 

5. Основні заходи.

          Пошукова діяльність: походи по місцевостям, пов’язаних з козацтвом; туристські маршрути по Україні, де пролягали козацькі шляхи; історичні місця, пов’язані з діяльністю козаків на Україні (о.Хортиця, місця боїв, козацьких рад, поселень, могил тощо); усні перекази про часи козаччини, матеріали, які розкривають духовне життя наших славних предків, етнографічні особливості народів, що мешкають на Україні; самобутні козацькі пісні, розповіді, думи, легенди, прислів’я, казки, обряди, сказання козаків.

1. «Сторінки козацької слави».

          Коли, де, чому виникли перші козацькі поселення, укріплення? Чим займалися козаки, хто і чому становив ядро козацького війська? Хто очолював козацьке військо в різні роки? Як склалася їх доля? Чим відзначилось козацтво у боротьбі з іноземними поневолювачами? Як було організовано козацьке військо?

2. «Побут та традиції козацтва».

          Що і як використовували козаки в повсякденному житті? Які в них були зброя і військове спорядження? Як будувались козацькі укріплення? Як шанували своїх героїв, плекали історію козацтва? Хто і як доніс до нас відомості про українських козаків і їх правду?

3. «Козацькі забави».

          Які пісні, думи, балади, легенди, приказки та прислів’я складені про козаків? Які військові пісні співали в козацькому війську? Як вони проводили свій вільний час, гартували волю і мужність, оволодівали військовою майстерністю?»[1]

 

Третя наша Козацька Рада почалася дещо нервово в Авидівці у Гончарова В.: дружина Віктора, вважаючи, що ми прийшли «сообразить на троих», «поперла» на нас; між нею та хазяїном вийшла перепалка й ми перебралися на вулицю. Я зачитав текст положення про дитячу шкільну організацію «Джура» та оголосив проект козацького інформаційного вісника. Прийняли ми їх до виконання троголосно. Вирішили надалі збиратися в Адамівці у школі.

 

ПОЛОЖЕННЯ ПРО КОЗАЦЬКИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВІСНИК.

 

          1. Козацький інформаційний вісник Адамівського Козацького Осередку (далі Вісник) – є рукописний (друкований) орган осередку неформальної організації козаків, що мешкають та здійснюють козацьку діяльність на території Адамівської сільської ради. Він являє собою лист аркушу альбомного формату А4 з текстом на обох сторінках.

          2. Назва органу: Козацький інформаційний вісник. Адамівський Козацький Осередок. № 1  ЖОВТЕНЬ 1991

          3. Вісник видається нерегулярно (по мірі необхідності), але не рідше одного разу за півріччя.

          3. Структура Вісника:

                    А. Новини Адамівського Козацького Осередку.

                    Б. Новини козаччини на Одещини, в країні.

                    В. Новини козаччини за кордоном.

                    Г. Історія козацтва.

          4. Всі члени Адамівського Козацького Осередку повинні хоча би раз в рік надавати матеріали до Вісника для друку.

          5. Кошти на виготовлення чергового Вісника беруться з каси Адамівського Козацького Осередку (АКО) у кількості, що визначається редактором Вісника та затверджуються Радою АКО.

 

Були прийняті Закони «Про громадянство України» (жовтень), «Про державний кордон України» (листопад).

1 грудня відбувся Всеукраїнський референдум. Понад 90% громадян, які взяли в ньому участь, висловилися за незалежність України; водночас було обрано Президента республіки – Л.Кравчука (61% голосів). 

Появу на політичній карті світу незалежної України зумовила низка чинників. Зовнішні чинники: поразка соціалістичного табору в «холодній війні», порушення світового балансу сил у зв’язку з розпадом соціалістичної системи; помітне погіршення соціально-економічної та політичної ситуації в СРСР; втрата центром контролю за подіями на місцях; синхронне посилення відцентрових тенденцій у союзних республіках; поразка путчу, тимчасова деморалізація консервативних сил; намагання Росії зберегти домінуючу роль у післяпутчовий період. Внутрішні чинники: існування в Україні системи формально легітимних органів державного управління; бажання київської номенклатури звільнитися з-під опіки центру; певна стабільність українського товарного ринку; активізація націонал-демократичного крила політичних сил республіки; післяпутчеве посилення відцентрових настроїв у суспільній думці; дотримання політичного нейтралітету армійськими формуваннями, небажання правоохоронних органів виступити проти власного народу; багатовікова боротьба народу за створення власної незалежної держави.

          На початковому етапі державотворення в Україні перебіг цього процесу значною мірою визначали такі чинники: непідготовленість українського суспільства до державотворчих дій; успадкована від колишнього СРСР деформована структура народногосподарського комплексу; значний, але незбалансований природно-ресурсний потенціал; недосконала організація державної влади в республіці; незавершеність розподілу функцій між законодавчою, виконавчою і судовою гілками влади; певне дистанціювання Заходу після формального визнання незалежності України.

          22.12.1991 року в Одесі відбулося Коло Українського Чорноморського козацтва (Громади); отаман – Л.Безклубий. Від Адамівського осередку козацтва були В.Тимофєєв та В.Гуцан. В програмі: 1.Посвята козаків на Святій могилі (Усатове). 2.Коло Української Чорноморської козацької Громади. 3.Покладання квітів на місце поховання козаків-Чорноморців, визволителів міста від турецьких загарбників. 4.Святковий концерт. Новим отаманом УЧПГК обрали В.Лашкевича.

         

 

 



[1] Газета «Козацький вісник» (Адамівка). №2, березень 1992.



Комишина 9. Січень-червень 1992. Події в АОК. Джура.

 

ПОДІЇ В АДАМІВСЬКОМУ ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

 

Низкою постанов Верховна Рада затвердила державним гімном мелодію М.Вербицького «Ще не вмерла Україна», синьо-жовте знамено – державним прапором, а тризуб – малим гербом України.

З метою виходу з рубльової зони на території республіки було започатковано обіг купонів багаторазового використання.

Розгорнувся процес реструктурування Збройних Сил України: зменшення чисельності військ, суттєве скорочення озброєнь.

Продовжувалася розбудова досить стрункої і зваженої системи управління, проте майже з самого початку свого функціонування вона стала давати збої. Механізм влади або ж пробуксовував при прийнятті рішень, або гальмував практику реформування, або не забезпечував належного соціального захисту населення, або самоусувався від керівництва господарськими процесами. Внаслідок цього замість цивілізованого і демократичного розподілу влад виникло двовладдя, а згодом три центри влади – Президент, Верховна Рада та Уряд.

Найслабкішою ланкою в трикутнику протистояння центрів влади був уряд, який не мав достатньої самостійності та свободи дій, але в критичні моменти перетворювався на головного винуватця; ставав своєрідним політичним громовідводом для зняття соціального напруження. Верховна Рада 12 скликання (весна 1990 – весна 1994) за час свого функціонування змінила чотири уряди – В.Масола (травень-жовтень 1990), В.Фокіна (листопад 1990-жовтень 1992), Л.Кучми (жовтень1992-вересень 1993), Л.Кравчука-Ю.Звягільського (вересень 1993-червень 1994).

Жорстке протистояння лягло в основу відносин між Президентом і Верховною Радою. Український парламент, надавши Президентові значні повноваження для практичного державотворення, одразу почав їх обмежувати.

Протистояння Президент – Верховна Рада мало місце не тільки в центрі, а у регіонах, де воно набуло форми конфлікту між місцевими радами та органами місцевої державної адміністрації. Останні були створені навесні 1992 року відповідно до Закону України «Про представника Президента України» та Положення «Про місцеву державну адміністрацію», затвердженого Указом Президента України. В Білгород-Дністровському районі на цю посаду було призначено М.С.Адирова.

Отже, на початковому етапі державотворення в процесі розбудови та становлення владних структур визріла криза, яка виявилася в низці негативних тенденцій: у цей час не вдалося ефективно і зважено здійснити розподіл владних повноважень; роздвоєність виконавчої гілки влади (Президент – уряд) надзвичайно ускладнювала управління і заважала працювати; загальна невизначеність у розподілі владних функцій і повноважень зумовлювала тотальну безвідповідальність на всіх рівнях; послідовна протидія Верховної Ради не дала змоги створити сильну виконавчу владу, необхідну в умовах перехідного періоду.

Білгород-Дністровський райвиконком зареєстрував господарчий кооператив «Рюрик» (керівник князь Аргутинський-Долгорукий) при Дворянському зібранні півдня України. «Дворяне й крестьяне» отримали за рішенням сесії 74 гектарів землі (на землях колгоспу «Знамя Леніна») й розпочали господарювати. Прибуток, які вони отримають, повинен буде піти на будівництво Дому престарілих…

Від одеситів (отаман – В.Лашкевич) отримали Статут УК (Українського козацтва)…

          В 1991/1992 навчальному році (у зв’язку із подіями, що тепер називаються ГКЧП) ми почали працювати над створенням шкільної української піонерської дитячої організації, яка поступово повинна була трансформуватися в патріотичну дитячу організацію «Джура» (з елементами козацького виховання). На жаль, процес ефективної трансформації не було завершено у звязку із моїм переходом на посаду голови Адамівської сільської ради. Але це буде лише в 1993 році, а поки що ми, педагогічний колектив, працюємо над установчими документами, атрибутикою майбутньої української піонерської «Джури»…

Було вирішено, що «джурята» будуть носити синьо-жовті галстуки (один з тих перших галстуків ще до сьогодні є у мене – висить разом із козацьким загоновим прапорцем на стіні мого робочого кабінету в райдержадміністрації-райраді). Пошила ці галстуки класовод класу, який вступав до «Джури», Даниленко Юлія Семенівна (вже покійна). Був розроблений текст урочистої обіцянки українського піонера-«джури» й в травні 1992 року нашім першім українським піонерам-«джурятам» перед традиційним вогнищем на стадіоні було пов’язано жовто-сині галстуки (Вронська Мар’яна, Коваль Олександр, Ігнат Лариса, Біляєв Сергій…).

На Четвертій нашій Козацькій Раді (проводили її в школі) затвердили положення про шкільну організацію «Джура».

…Народна   мудрость говорить: якщо хочеш прожити 50 років – саджай сад, 100 роков – будуй будинок, 1000 роков – виховай сина. Тому народ, що бажає зберегти себе в історії, повинен піклуватися про виховання своїх синів, підкріплюючи це виховання матеріальною базою: тим же садом, колодязем, будинком...


Початок 90-х роков ХХ століття: розпад Союзу, крушіння правлячої ідеологічноі машини.

Тепер уявіть собі наше становище, керівників шкіл, в ті роки: кадри побігли зі школи, фінансування пішло з місцевих бюджетів, ми намагаємось налагодити хоча б якусь виховну роботу в школі, причому на голому ентузіазмі, без навіть моральної підтримки з боку, бо, мабуть, лише у школі люди розуміли, що починаємо втрачати ціле покоління.

У школі в ті роки почали платити за класне керівництво копійки, відмінили педагогічний стаж старшої піонерської вожатої – педагогу, який більше за інших працював з дітьми, оголосили школу поза політикою (і поза державою також).

Опам’ятавшись від шоку (ідеологічного; фінансового – інфляція, зниження реального рівня зарплати, затримка з виплатою зарплати на півроку), педагоги почали шукати альтернативні форми виховної роботи: альтернативні комуністичним, бо якщо держава відмовилася від комуністичної ідеології, то і державна школа не мала права її сповідати: в іншому випадку вчитель зобов’язаний був покинути державну школу – ми ж хотіли в школі працювати.

В країнах демократії існує цілісна система формування лідерів різного рангу. Ця система не обходиться без дитячих організацій – лідер виростає тут, подальше він лише шліфується. Така сама система існувала в СРСР: жовтенята – піонери – комсомольці – комуністи.

Необхідність в наших умовах такої системи розуміємо і ми, педагоги Адамівської школи, і тому намагаємось створитидитячу організацію – як символ її - жовто-блакитний націонал-піонерський-«джурятський» галстук.

Відбувається земельна реформа: колгоспник повинен стати господарем землі – і він стане ним – і як тепер може почувати себе на селі піонерська організація, яка все-таки асоціюється з ідеологічною платформою комуністів, що заперечують приватну власність на землю, а таких, що відмовились би від землі на селі, не виявилося! Тому піонерська організація в масштабах країни тихо вмерла.

Це усвідомило педагогічне керівництво – ліквідувало посаду піонерської вожатої і ввело посаду педагога-організатора.

Але дитяча організація в школі повинна бути – вважає педагогічний колектив Адамівської школи і тому, розглядаючи на засіданні педагогічної ради питання про стан навчально-виховної роботи у школі, ми звернули увагу на виховний потенціал Кодексу буття Українського козацтва, куди входять Кодекс лицарської честі, Кодекс лицарської духовності та Заповіді милосердя. До речі, молодіжна організація Українського козацтва – „Січ” – була в ці роки єдиною альтернативою СПОУ (піонерам). Кодекс буття забезпечує формування та виховання такого духовного стану молоді – молодих громадян України, козаків, яке в народі збереглось як розуміння козацького духу, того особливого соціального положення українського козацтва в суспільстві, яке служило опорою народу і державі протягом віків – й ми  за основу виховання молоді в нашій громаді обрали козацьку педагогіку (з тексту виступу директора Адамівської школи на сесіїї сільської ради).

11 травня 1992 року директор Адамівської восьмирічної школи Тимофєєв В.Я. направив Подання до Адамівської сільської ради такого змісту: «На теренах незалежної України поширюєься національне Відродження: функціонують національно налаштовані громадські організації – РУХ, Вільне козацтво України; створюються товариства, які пропагують відродження національних традицій, зокрема, товариства, які об’єднують дітей та молодь.

Наш педагогічний колектив та свідомі, національно налаштовані батьки вважають, що українська Адамівська неповна середня школа не повинна стояти осторонь від національного Відродження і має приймати активну участь у цьому процесі.

У школі працює дитяча козацька організація у складі учнів 7,8 класів. Згідно із Статутом Всеукраїнської дитячої незалежної організації  «Джура», прошу зареєструвати Адамівський осередок Всеукраїнської дитячої незалежної організації «Джура», який буде діяти на території Адамівської сільської ради.

Мета діяльності організації – виховання національно-налаштованих українців, громадян незалежної України.

Статут місцевого осередку дитячої організації «Джура» додаєм».

Відповідь сільської ради від 25.07.1992 року не забарилась: «В ответ на ваше обращение сообщаем, что Всеукраинская детская независимая организация «Джура» в Министерстве юстиции Украины не зарегистрирована и поэтому в регистрации Адамовского осередку этой организации вам отказано: письмо юридического отдела Белгород-Днестровского районного совета №153 от 19.07.1992 года».

 

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ШКІЛЬНУ ТА КЛАСНУ КОЗАЦЬКУ ОРГАНІЗАЦІЮ УКРАЇНСЬКИХ ПІОНЕРІВ «ДЖУРА»

 

Козацька шкільна організація - масова самодіяльна козацька організація дітей, підлітків та юні, зміна й резерв Адамівського Осередку Козацтва.

За дорученням Адамівського Осередку Козацтва повсякденною діяльністю козацької шкільної організації керує представник Адамівського Осередку Козацтва в особі керівника школи.

Козацько-лицарське виховання козацька шкільна організація здійснює в тісній єдності зі школою, у співдружності з сім’єю, разом з профспілковими, творчими, спортивними, оборонними та іншими громадськими організаціями й державними установами.

Головні завдання козацької шкільної організації - формування в родині, школі і громадському житті козака-лицаря, палкого патріота, мужнього громадянина Української держави, захисника рідної землі з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю, світоглядом і характером, високою мораллю і духовністю.

Козацька шкільна організація виховує в дітей любов до знань і відповідальне ставлення до навчання, прищеплює інтерес до науки й техніки, культури й мистецтва, сприяє їхньому всебічному розвиткові. Козацька шкільна організація виховує в козачатах, джурах, молодих козаках громадську активність і колективізм, вирощує їх свідомими патріотами України, чесними, сміливими, здоровими й життєрадісними.

Діяльність козацької шкільної організації визначається такими головними принципами:

- суспільно-політичною спрямованістю у формі національно-свідомого ставлення до рідної Неньки-України;

- добровільністю вступу до організації й активною участю в її справах;

- самодіяльністю козачат, джур та молодих козаків у поєднанні з педагогічним керівництвом;

- врахуванням вікових та індивідуальних особливостей;

- романтикою, зацікавленістю, грою в козацькому житті;

- безперервністю й систематичністю в діяльності козацької шкільної організації.

Головні завдання організації, її вимоги до кожного козачати, джури та молодого козака відтворено в Девізі, Урочистій обіцянці та Законах шкільної козацької організації.

 

  1. Девіз, Урочиста обіцянка, Закони, символіка та ритуали.

 

Девіз козацької шкільної організації.

На заклик: «Слава козаку!» - козача, джура, молодий козак відповідає: «Слава Україні!»

Урочиста обіцянка кандидата до лав шкільної козацької організації.

«Я, (прізвище, імя), вступаючи до лав шкільної козацької організації , перед лицем своїх товаришів урочисто обіцяю: гаряче любити свою Батьківщину; жити, вчитись і боротись за процвітання Неньки-України; завжди виконувати Закони шкільної козацької організації».

Закони, за  якими  живе  козацька шкільна організація.

Люби свою Батьківщину, материнську мову, Неньку Україну. Шануй віру і звичаї свого народу.

Май свою національну і людську гідність, будь готовим захищати слабших, турбуватися про молодших.

Шляхетно стався до дівчинки, жінки, матері, бабусі; оберігай їх честь і гідність.

Слухай накази отамана, поважай старших та поради наставників.

Будь вірним українській національній ідеї, принципам української національної моралі і духовності.

Відстоюй повну свободу і незалежність особистості, народу, держави.

Кріпи свій характер і волю, будь терплячим і дисциплінованим.

Будь хоробрим і відважним, мужнім і невтомним.

Понад усе цінуй козацьку честь.

Будь лицарем до супротивника, зневажай жорстоких і лихих.

Будь ревним охоронцем рідної природи.

Бережи традиції Адамівського Осередку Козацтва, охороняй памятки історії  і культури свого народу.

Символіка та ритуали.

Козацька шкільна організація має прапор прямокутної форми розмірами 2:1 (на одній стороні полотнища - по центру  - білий мальтійський хрест, оторочений золотавою стрічкою; на другій стороні - емблема козацької шкільної організації з девізом), загони - такого ж характеру  загонові прапорці.

Кожний козача, джура та молодий козак носить козацькі відзнаки - шеврон Адамівського Осередку Козацтва, значок  (нагрудний знак) козацької шкільної організації, молоді козаки - шеврони з відзнаками.

Рукостискання та салют  - дружнє козацьке вітання. Салютом вітають козаків, козацький та військовий стрій.

У дні святкування козацьких свят та в інші державні свята козацька шкільна організація виходить разом із дорослими на демонстрації, урочисто відзначають козацькими парадами й походами, лінійками й вогнищами, зборами й мітингами ці знаменні події.

Кожний загін та курінь борються за право носити імя уславленого козацького ватажка, гетьмана, кошового, чиє життя - приклад для дітей.

Члени козацької шкільної організації мають єдину форму – білу сорочку та темні штани для хлопців (білу сорочку та темну юбку для дівчат) із козацькими відзнаками.

***

До козацької шкільної організації приймаються діти у віці від 10 років і можуть перебувати у ній до 15 років.

Питання про прийом до козацької шкільної організації вирішується на зборі загону в індивідуальному порядку відкритим голосуванням. Біля Державного Прапору України та Загонового прапору той, хто вступає, дає Урочисту обіцянку, старший джура вручає йому козацьку відзнаку - значок, шеврон. Козацька шкільна організація заохочує членів, рої, загони, курені за успіхи у навчанні, праці і громадській роботі - Почесними грамотами рад козацьких організацій, заносять до Книги пошани козацьких організацій.

До козачат, джур, молодих козаків, які порушили Закони, застосовують стягнення: обговорення на зборі рою, загону, куреню, зауваження, догану або попередження і, як крайній засіб, виключення з організації.

 

  1. Структура козацької шкільної організації.

 

Шкільний курінь є основою шкільної козацької організації.

Дурень складається із  класних загонів, загони - з роїв.

Для організації різнобічної роботи з козачатами, джурами та молодими козаками курінь може створювати різноманітні козацькі об’єднання: клуби, козацькі штаби, пости, команди, застави, стани, дозори, гурти та ін.

Шкільний курінь.

Найвищий орган куреню - козацьке коло. Вона вирішує і організовує найважливіші козацькі справи.

Курінне козацьке коло відкритим голосуванням обирає колективний орган козацького самоврядування - курінну козацьку раду, кількістю не менше трьох чоловік, на чолі з отаманом. До ради куреню можуть бути обрані дійсні козаки.

Рада куреню керує роботою козацьких шкільних загонів, козацьких застав, постійних і тимчасових об’єднань козачат, джур та молодих козаків за місцем проживання, секцій та клубів, організовує життя в зонах козацької дії, проводить вибори й навчання козацького активу, дає рекомендації для вступу до Адамівського Осередку Козацтва; готує і проводить огляди й змагання, загальні збори й лінійки, конкурси і рейди, зльоти і свята, мітинги, недільники, походи та екскурсії.

Класний загін.

Козацький класний загін створюють в курені, який нараховує не менше як 20 козачат. Загін, як правило, обєднує козачат, які навчаються в одному класі.

За рішенням ради куреню козацькі загони можуть створюватися за місцем проживання козачат. Ці загони входять до складу куреню, працюють під керівництвом ради куреню.

Загін домагається того, щоб кожен  козача, джура, молодий козак завжди й скрізь був вірний Девізові, виконував Урочисту обіцянку та Закони, сумлінно вчився, брав активну участь у житті загону, а також клубу чи об’єднання за інтересами.

Найвищий орган загону - коло. На колі козачата, джури й молоді козаки колективно вирішують справи загону й роїв, обирають раду загону, приймають у козачата, рекомендують гідних до Адамівського Осередку Козацтва.

Раду загону на чолі з отаманом обирають відкритим голосуванням на колі загону.

Рада загону - організатор життя загону, вона формує рої, планує роботу загону, створює редколегію загонової газети, дає і перевіряє козацькі доручення.

Рої формуються у складі 5-8 чоловік за принципом дружби, товаришування, спільних інтересів дітей.

У рої козачата оволодівають різноманітними вміннями й навичками, вчаться самостійно проводити козацькі справи, колективно працювати і цікаво відпочивати. Рой обирає ройового.

Козаченята.

Виховання козаченят є одним з найважливіших доручень Адамівського Осередку Козацтва козацькій шкільній організації.

Козацький шкільний загін - колективний наставник козаченят, він направляє до козаченят виховників і організаторів роботи за інтересами.

Рада куреню створює штаб роботи з козаченятами.

Козацькі  курені і класні загони створюють козаченятський стан  в 1-4 класах для підготовки молодших школярів до вступу в козацьку організацію. Козачата допомагають козаченятам добре вчитися, жити в дружбі й працювати в колективі,  привчають їх виконувати правила козаченят. Козаченятський стан поділяється на застави. В кожній заставі 5-6 козаченят. Стан та застава мають прапорці.

Правила козаченят.

Шануй і маму і тата, завжди працюй завзято. Люби рідну країну, що зветься Україна. Турбуйся про молодших, жіноцтво поважай. Будь сильним, справедливим, скромним і правдивим і рідну Батьківщину завжди захищай.

За волю, за віру, за честь України я буду невтомно стоять до загину. Нехай небезпека чатує навколо, та друзів своїх я не зраджу ніколи. А недруги наші нехай памятають - у чеснім бою козаки не втікають. Чи горе навколо, чи радість буяє, козак добрим людям завжди помагає.

 

  1. Керівництво шкільною козацькою організацією.

 

Для здійснення практичної діяльності шкільної козацької організації Адамівський Осередок Козацтва створює раду  шкільної козацької організації, яка керує діяльністю козацької шкільної організації.

Повсякденне керівництво козацькою шкільною організацією, залучення й об’єднання зусиль широкої громадськості у вихованні козачат, джур та молодих козаків - відповідальний і почесний обов’язок Адамівського Осередку Козацтва.

 

СТАТУТ

Адамівського осередку дитячої організації «Джура»

 

І. Загальні положення.

          1. Дитяча організація національно-духовного відродження Українського козацтва є основною позакласною формою оборонно-масової роботи, початкової військової та фізичної підготовки, ідейно-політичного, морально-психологічного та національно-духовного виховання учнівської молоді за місцем проживання.

          2. Дитяча організація «Джура» Українського козацтва (Адамівський осередок) є добровільною, незалежною, позапартійною громадською організацією, яка здійснює свою діяльність згідно з Конституцією України і чинним законодавством України.

          3. Дитяча організація є історико-патріотичною організацією, створення для об’єднання дітей з метою їх виконання в дусі традицій і звичаїв Українського козацтва.

ІІ. Мета, основні завдання.

1.     Метою діяльності організації є:

 - виховання в дітей глибоких і твердих національно-патріотичних переконань, підготовка молоді до творчої праці, до військової служби та захисту своєї Батьківщини України шляхом залучення широкого загалу молоді до оборонно-масової та військово-спортивної роботи;

- формування і виховання у молоді високих морально-психологічних та морально-бойових якостей: мужності, сміливості, рішучості, відваги, стійкості, наполегливості, дисциплінованості і ініціативності на теренах відновлених національних козацьких педагогічних традицій;

- виховання духовно та фізично розвиненого юного покоління суверенної України на історично сформованих засадах козацького світогляду та способу життя;

- виховання нових поколінь України в дусі відданості Батьківщини та її народу на основі відродження національних і загальнолюдських духовних і моральних цінностей.

2. Завданнями організації є:

- виховання в дітей історичної свідомості, активної громадської позиції, національної гідності і самосвідомості, любові до своєї Батьківщини-України, готовності захищати свій рідний край;

- опанування козацької культурної спадщини, гри на козацьких музичних інструментах, козацького танцю, козацьких пісень і дум, вивчення козацького живопису, розпису й опорядження козацьких церков і житла, звичаїв і ритуалів, традицій, свят;

- оволодіння художніми промислами, козацькими способами життя й господарювання на землі, в саду, на пасіці, у тваринництві та інше;

- переймання козацьких забав та військових ігор, традиційних козацьких видів фізичної культури та спорту, зокрема різних видів єдиноборств, верхової їзди, бойового танцю «Гопак» та багатьох інших, з метою гартування козацького духу й тіла;

- осягання секретів козацької кухні, козацької медицини, знахарства;

- зміцнення та розвиток дружби між дітьми та юнацтвом різних регіонів України.

 

ІІІ. Членство в організації.

          1. Членом організації може стати кожен хлопчик та дівчинка віком від 6 до 18 років (зваживши на те, що виховуватися дівчатка і хлопчики будуть за окремими програмами), які люблять Україну, хочуть добре знати її історію та культуру, давнє минуле, які поділяють ідеали Українського козацтва і вимоги цього Положення.

          2. Прийом до організації здійснює первинний осередок-курінь на загальному зібранні за згодою батьків та після проходження певного курсу козацької підготовки і знайомства з заповідями, їх правами та обов’язками, деякі знання з історії козаків, імена їх героїв тощо.

          3. Припинення членства в організації відбувається добровільно або за ухвалою куреню, як покарання за несумісні з цим статутом дії.

          4. Члени організації діляться на козачат (хлопчики) та лель (дівчатка) віком 6-10 років, джур (хлопці) та дан (дівчата) віком 10-15 років, молодих козаків (хлопці) та берегинь (дівчата) віком 15-18 років.

 

ІV. Права і обов’язки членів організації.

1.     Член організації має право:

-        вирішального голосу при розгляді будь-яких питань;

-        обирати і бути обраним до козацької старшини всіх рівнів;

-        брати участь в усіх заходах організації;

-        виносити на розгляд козацької громади будь-які питання;

-        критикувати будь-яку особу й будь-який орган козацького товариства;

-        звертатися з заявами, скаргами до будь-якого вищого органу;

- одержувати будь-яку інформацію про діяльність своєї організації та її окремих осіб, вимагати звіту й дострокового переобрання в разі потреби.

2. Член організації зобов’язаний:

- бути патріотом своєї Батьківщини, готувати себе до захисту вільної, соборної і демократичної України;

- признавати Статут і дотримуватися його вимог;

- брати активну участь в роботі організації;

- зразково навчатися, пройти певний курс підготовки з питань козацької науки;

- брати активну участь в роботі організації;

- невтомно працювати над вдосконаленням себе як людини і козака;

- постійно бути організованим і ініціативним, швидко і точно виконувати накази козацької старшини, мати охайний зовнішній вигляд, суворо дотримуватися дисципліни і правопорядку;

- свято дотримуватися кодексу лицарської честі;

- бути принциповим і вимогливим з питань збереження навколишнього середовища, приймати активну участь в заходах щодо його збереження».[1]

 

ПРОГРАМА

діяльності дитячої організації національно-духовного відродження «Джура» Адамівського осередку.

 

«Козачата, джури, молоді козаки.

1.     «Мій рідний край». Вивчення історії рідного краю.

2.     «Гей ви, хлопці, славні запорожці». Вивчення історії Запорозького козацтва.

3.     «Духовні цінності Запорозьких козаків».

4.     «Козацькому роду нема переводу» Відродження військово-спортивного мистецтва Українського козацтва.

5.     «Козацькими стежками». Туристично-краєзнавча робота.

6.     «Від козацьких забав до олімпійських вершин».

7.     «Відмінним навчанням, підготовкою до захисту Батьківщини продовжимо подвиг батьків».

8.     «Слава козацька не вмре, не загине». Відродження народних мистецьких традицій.

Лелі, дани, берегині.

1.     «Хата моя, біла хата»…

2.     «Рідна мати моя, ти ночей не доспала»… Пісні моєї мами.

3.     «Ой у лузі червона калина»…

4.     «І на тим рушничкові»… Навчання жіночої майстерності.

5.     «До глибин народної медицини»[2].

 

Від одеситів (отаман – В.Лашкевич – помер у 2001) отримали Програму УЧПГК.

 

ПРОГРАМА

УКРАЇНСЬКОГО ЧОРНОМОРСЬКОГО ПОДУНАЙ-ГУЛЯЙПІЛЬСЬКОГО КОЗАЦТВА.

 

          Трударі Одещини – Ви господарі землі своєї, заводів, фабрик та комунальної власності. Все загальнонародне повинно бути розділено порівну між громадянами Незалежної України без викупу. Рівні стартові умови в ринковому змаганні! Антинародну владу Одещини – у відставку! Колишні партапаратні діячі повинні бути замінені. Хай не мітять у капіталісти, яких обзивали падалью загниваючою. Козаччина – Ваш захист. В козацькім способі життя та господарювання порятунок українства та Української держави. Так жили предки наші тисячоліття. Українство міста Одеси та області єднайтесь в козацтві! В гурті славнім тім лицарським.

          1. Уряд України повинен бути захисником трудящих від мафії паразитів, ряди яких зросли значно за часи більшовицької «Перестройки»-обдиралівки.

          2. Адміністрація в трудових колективах та серед фермерства повинна обиратися волею колективу, а не в «номенклатурно-торгашеських» округах злодійської партдиректорії. Геть хапуг від загальнонародного добра!

          3. Чорноморське козацтво за контроль Конституції України і присягне їй, а не уряду комуністо-демократів, які бються між собою за панування над трударями.

          4. Уряд України хай поверне українців додому, а не німцями заселює землі наші.

          5. Згідно козацького Звичаю – зброю трудовим сім’ям, як віковічну традицію українського народу, як гарантію проти сучасного та майбутнього тоталітаризму.

          6. Все те, що партноменклатура монополією влади хапонула в нас за останні 7 років і до того, повернути дітям дитбудинків, чорнобильцям, інвалідам, престарілим.

          7. Створювати Чорноморські козацькі Громади на Одещині потягом люду трудящого.

          8. Козак, праця його й заступництво землі тієї, здобутку рук його – захищається волею його, козацькою волею гордої, незалежної людини.

          9. Самим, співпрацюючи з городовим козацтвом, реалізовувати сільгосппродукцію.

          10. Засновувати літні оздоровчі козацькі військово-трудові табори-Січі.

          11. Створювати музеї козацької слави. Збирати бібліотеки по історії козаччини.

          12. Виходити на державно-хазяйські рівні, з метою повноцінного функціонування козацької Громади. Спиратися в тому на Всеукраїнське козацтво.

          13. Боротися проти приниження українства на Півдні України та фактичного перетворення його на людсько-сировинний придаток товарно-брокерського менеджменту.

          14. Відновити святі Кургани землі нашої, заборонивши розкопки. Поставити, як коли фігури Землі-Матері України з Заповітним Стосом в руках. Впорядкувати занедбані козацькі могили на кладовищах сіл-станиць.

          15. Кольорі козацького Строю (одягу) на свята, згідно Запорізько-Чорноморської традиції, чорно-жовті.

          16. Створити при Паланках ансамбль хорунжих-джур, які опанували б кінний стрій та його бойову традицію Гопак (вольтажировка біля возів), старовинний національний рукопаш Спас, двоголосий козацький спів та малиб, виїзд на представництво та на свята, гостей вшановувати згідно звичаю.

          Ринок трударям-власникам!

          На своїй землі є один тільки гріх – робити зле добрим людям та бути бідним.

          Нехай сприяє та хранить нас Покрова Пресвятої Богородиці нашої, овіяні тисячолітнім Звичаєм народу України.

          02.03.1992 р.                                                Отаман УЧПГК    Лашкевич В.

 

Збори Українського Чорноморського козацтва: м. Одеса вул. Пастера 15, Український театр, ТУМ «Південна Громада» - кожний четвер з 19 до 21. Адреса для листів: м.Одеса вул. Ген.Петрова  15 кв.11, Власюку Ігору.

 

 



[1] Газета «Козацький вісник» (Адамівка). №4, березень 1993.

[2] Газета «Козацький вісник» (Адамівка). №2, березень 1992.


Комишина 10. Липень-грудень 1992. Події в АОК. Клейноди.

 

ПОДІЇ В АДАМІВСЬКОМУ ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

 

          21.08.1992 року відбулася 17 сесія Адамівської сільської ради ХХІ скликання, яка розглянула питання «Про організацію роботи з національного виховання у Адамівській неповній середній школі».

          Рішення сесії:

          «Заслухавши та обговоривши доповідь директора Адамівської неповної середньої школи Тимофєєва Валерія Яковича, сесія відмічає, що педагогічним колективом школи проводиться потрібна робота з виховання національно-свідомих громадян незалежної України.

          Створена дитяча громадська організація «Джура» (українські піонери), яка працює на засадах виховання громадянина України, патріота, захисника Вітчизни.

          Ведеться велика військово-патріотична, спортивно-туристська робота, у якій задіяно більшість школярів середнього та старшого віку. Роботу цю проводять вчителі Галицький С.П., Галицька Н.П., Буравицька Р.М., Катющев Є.М., Потужна В.О. та директор школи офіцер запасу Тимофєєв В.Я.

           Налагоджено зв'язок із штабом дивізії та частинами, які дислоковані на Софіївському танкодромі. Проведено зустрічі з воїнами, які є шефами школи, з школярами проводять на полігоні збори, проводиться «Зарниця». Шкільна збірна із спортивного туризму вже кілька років займає призові місця на районних змаганнях, належним чином ведеться спортивна робота.

          Але є й недоліки: план роботи дитячої організації «Джура» поверховий, не відповідає у повній мірі завданням її роботи, здебільшого має декларативний характер, у виховній роботі школи національне виховання існує само по собі, воно не є органічною складовою шкільної системи виховання, відірване від найбільш цікавих форм виховання: військово-спортивного та спортивно-туристського…

          У зв’язку з цим сесія №17 Адамівської сільської ради ХХІ скликання від 21 серпня 1992 року ВИРІШИЛА:

          1. Розробити Положення про національне виховання учнів Адамівської неповної середньої школи. До 01.01.1993 року. Відп. директор школи Тимофєєв В.Я.

          2. Привести план виховної роботи школи та класних керівників у відповідність із Положенням про національне виховання школярів України. До 01.01.1993 року. Директор школи.

          3. У планах та практичній роботі звернути особливу увагу на національно-патріотичне виховання в процесі проведення найбільш цікавих форм виховання: військово-спортивного та туристсько-спортивного. Постійно. Педколектив.

          4. У серпні 1993 року у порядку контролю заслухати питання національного виховання учнів Адамівської неповної середньої школи на сесії Адамівської сільської ради. Відп. директор школи, голова сільської ради».

5 вересня 1992 року на Софіївському полігоні на Малому козацькому колі було засновано Дунайське козацтво (потім воно отримало назву Задністрове земляцтво). Засновники організації – офіцери Київської (Білгород-Дністровської) 180 дивізії – Ю.Ломовцев, Ю.Корнєв, Некрасов, Пронін, Г.Антонов, Ю.Харчук, М.Слепухін. Отаманом обрано Кучера Володимира Вікторовича. В ЗМІ пройшов ряд публікацій на цю тему.

          Від одеситів (отаман – В.Лашкевич) отримали опис Козацьких Клейнодів та 14-рік.

 

ЧОТИРНАДЦЯТИРІК

(козацький звичаєвий кодекс)

          Народ кожен пильнується оком Господнім. Гріхи наші гноблять нащадків наших. Справою Божою єсть посполітеє діло козацьке за віру Христову, за волю та рідну землю. Корогви наші – то тінь Покрови Богородиці. Доля народу – козацька доля. Коли супостати рабують народ – встають козаки за долю батьків, жінок та дітей своїх. Юдиним та фарисеям не панувати на нашій землі. Праведне діло для рук козацьких. Не купімося на нові підманки, бо за ласою слідом – нове ярмо.

ЗАВІТИ

 

          1. Починай справу з молитвою Божою та іменем Божим. Не злися, коли щось не вийшло. Мабуть до діла готовий не був. Споможеш, як будеш готовим до найтяжчого. Проси у Бога і дасть тобі силу, коли справа угодна для Бога. Нема на світі такого, щоб не корилося праведним людям.

          2. Євангелію віруй, а не  попам. Між Богом та козаком посередник один – Христос, а заступниця нашому роду – Богородиці Покрова.

          3. Не обіцяй і не клянися. Бо людина – то тріска в потоці життя. Не все залежить від наших бажань. Краще вір справі, аніж словам.

          4. Перед Богом всі люди рівні. Не гноби ні татарина, ані ляха і сам також не гнись. Корися в поході Старшині та козацькій громаді, бо ця покора для тебе ярмо, а скупині – то є заручина волі.

          5. У козака сила лише в своїй землі. В чужому краї є сила лиш проти полону.

          6. Лишнього не хапай. Не всяке добро на добре. Всього на світі з’їсти не вдасться, - то ж бо тримайся посту. В походах посту немає.

          7. Коли просять, - помагай, - і коли не просять, а треба. Не відказуй навіть ворогам.

          8. Родину свою шануй, бо то твоя втіха та рай на землі. Нема на світі притулку, окрім сім’ї.

          9. Козак має зброю пильнувати, як око своє. І ще більше. Здоровіє другим коротити можеш тільки тоді, коли честі твоїй рятунку нема. Коли ж честь свою ставиш вище громади, - складай свою зброю.

          10. Як не можеш козакові відрядити зі справи рівно з своєю долею, тоді козака наймитом не займай. Бо справа не піде на лад і совість свою загубиш.

          11. Умій слухати. Слухай все до кінця. Отамана не перебивай. Гаси дратування та злість. Мовчання від розуму. Втрачай слова, як найдорожчий скарб.

          12. Заповіт із чужого досвіду.

          13. Заповіт із набитих гуль.

          14. Пам’ятай: один вірний шлях на землі – терпіння. Найвеличніші перемоги на світі – це перемоги над власним «Я».[1]

 

          На Пятій нашій Козацькій Раді затвердили основну атрибутику Адамівського Осередку Козацтва.

 

ОСНОВНА АТРИБУТИКА (КЛЕЙНОДИ) АДАМІВСЬКОГО ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА.

 

І. ПРАПОР. Священний символ товариства. Прямокутне полотнище кольору морської хвилі (розмірами довжини до ширини 2:1). На одній стороні Мальтійський білий хрест, оторочений золотисто-жовтою стрічкою; на другій стороні – нашитий напис – Адамівський Осередок Козацтва. Полотнище закріплене на деревяному держаку довжиною 2,5 метра, навершиєм якого є тризуб.

 

ІІ. ХОРУГВА. Символ Адамівського Осередку Козацтва. Являє собою прямокутне полотнище (довжина до ширини – 1,5:1) кольору морської хвилі, оторочене золотисто-жовтою стрічкою, на деревяному держаку з перекладиною. На лицьовій  стороні – Мальтійський білий хрест, по периметру напис – Адамівський Осередок Козацтва.

 

ІІІ. БУНЧУК. Знак Стану отамана. Виготовлений з кінського волосу. Має чотири частини (пряди - Адамівський стан, Авидівський стан, Благодатненський стан, Софіївський стан) та мідне навершиє із хрестом.

 

ІV. КОМИШИНА. Знак перебування отамана. Завдовжки 3 метра, закінчується прапорцем, що подібний до прапору Адамівського Осередку Козацтва, але впятеро менший.

 

V. ШЕВРОН. Нарукавний знак козака. На лівому рукаві – загальнокозацький, на правому – осередковий. Осередковий являє собою Мальтійський щит кольору морської хвилі, оторочений золотисто-жовтою стрічкою, по центру – Мальтійський білий хрест, оторочений золотисто-жовтою стрічкою, по периметру напис – Адамівський Осередок Козацтва. Нижче шеврону – прямокутний шеврончик кольору морської хвилі, оторочений золотисто-жовтою стрічкою, з написом «Адамівський стан», «Авидівський стан», «Благодатненський стан», «Софіївіський стан».[2]

 



[1] Газета «Козацький вісник» (Адамівка). №3, жовтень 1992.

[2] Газета «Козацький вісник» (Адамівка). №3, жовтень 1992.

Комишина 12. Липень 1993. Події в АОК. Нові члени Осередку.

 

ПОДІЇ В АДАМІВСЬКОМУ ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

 

На Сьомій нашій Козацькій Раді затвердили текст заяви про вступ до Адамівського осередку Козацтва, ритуал посвяти та прийняли до Адамівського осередку козацтва нових членів – Редька Анатолія, Завацького Дмитра. Тепер нас пять козаків.

 

ТЕКСТ ЗАЯВИ

про вступ до Адамівського Осередку Козацтва

Я, П. І. по Б. прошу прийняти мене кандидатом (дійсним членом) до Адамівського Осередку Козацтва. Святий козацький звичай беззастережно поділяю і буду виконувати в козацькому товаристві на користь козацькій громаді та народові України.

РИТУАЛ

посвяти в козаки Адамівського Осередку Козацтва

 

          Діють: отаман, священик, полковники, осавули, обозний, кандидат-козак.

          Стіл, покритий скатеркою. За столом стоять отаман, священик, полковники, осавули. На столі – хліб-сіль, вікона Матері Божої, Євангеліє, Кодекси, обітниця. Осавули тримають прапори та Січ. Отаман з перначем.

          Отаман: Шановно громадо! Запрошуємо до молитви. Просимо всіх встати.

          Священик (отаман) зачитує «Отче наш» і благословляє посвяту.

          Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у випробування, але визволи нас від лукавого. Бо твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь!

          Полковник: Наше козацьке товариство поповнюється сьогодні новими товаришами. До козацької громади запрошується (прізвище, ім’я).

          Кандидат підходить до вікони. Полковник, який тримає вікону, каже: Перехрестися тричі, козаче, до образу Покровительки нашого роду козацького Пресвятої Богородиці. Кандидат хреститься тричі.

          Осавул, який тримає Кодекси та обітницю: Підійди до обітниці. Клади долоню лівиці своєї на святе письмо. Читай Кодекси та обітницю.

Кандидат зачитує Кодекси людського буття Українського козацтва та обітницю, поклавши ліву руку на Євангеліє, а правицею взявши текст:

 

1. Кодекс лицарської честі Українського козацтва, який включає такі основні якості особистості:

- любов до батьків, вірність у коханні, дружбі, побратимстві, товаришуванні, ставленні до Батьківщини, рідного народу;

- готовність турбуватися про молодших, зокрема дітей, усіх літніх людей і людей похилого віку;

- підкреслено шанобливе ставлення до матері, дівчини, жінки, бабусі;

- непохитна вірність ідеям, принципам народної моралі, національним і загальнолюдським цінностям;

- відстоювання свободи і незалежності особистості, народу, держави, єдності і соборності українських земель;

- прагнення роботи пожертвування на будівництво храмів, навчально-виховних закладів, просвітних установ, памяток історії та культури;

- готовність проявляти принциповість і непримиренність до зла, аморальності і наступальність у боротьбі з ними;

- здатність цілеспрямовано й систематично розвивати фізичні і духовні сили, зокрема непохитну силу волі і непоборну силу духу, можливості свого організму, займатися самопізнанням і самовдосконаленням;

- уміння скрізь і всюди чинити шляхетно, виявляти доброчинність, лицарські чесноти, глибоку історичну пам’ять, національну гідність і гордість;

- турбота про розвиток національних традицій, звичаїв, обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі, примноження її багатств;

- прагнення внести якнайбільший особистий внесок у підвищення добробуту рідного народу, його матеріального і духовного рівня.

 

2. Кодекс лицарської звитяги Українського козацтва:

- готовність боротися до загину за волю, честь і славу України;

- нехтувати небезпекою, коли справа стосується життя рідних, друзів, побратимів, долі Матері-України;

- презирство і ненависть до ворогів, прагнення визволити рідний край від чужих заброд-завойовників;

- уміння доводити наукову неспроможність ворожих ідей і теорій, спрямованих на послаблення Української держави, на приглушення національної свідомості і самосвідомості, та встановлення національної несправедливості і нерівноправності;

- здатність відстоювати в будь-яких обставинах життя рідну мову, культуру, мистецтво, духовні традиції, гідність і гордість свого та інших народів;

- героїзм, подвижництво в творчій праці і в бою в імя свободи і незалежності України;

- відстоювання свого права бути господарем на рідній землі, володарем національних багатств, готовність нікому не давати на поталу своєї материзни і дідизни;

- здатність і готовність займатися постійно, в тому числі і в години можливого лихоліття, народотворчою і націотворчою діяльністю, будівництвом і зміцненням Української держави.

 

3. Заповіді милосердя, які українські козаки залишили своїм нащадкам – сучасному Українському козацтву як дорогоцінний морально-духовний спадок:

- готовність допомагати найслабшим, найбеззахиснішим – дітям, створювати умови для їхньої радості, попереджувати їхні страждання, замінювати їм у разі необхідності батька і матір, брата і сестру;

- всебічна допомога сиротам, вдовам, бабусям і дідусям, турботливе ставлення до безпомічних, постійна їх матеріальна підтримка;

- надання допомоги хворим, інвалідам, потерпілим від злих людей, стихійних сил природи та іншого;

- здатність до співчуття, жалю до людей, які потрапили в біду;

- готовність допомагати будь-якій людині, щиро розділити з нею журбу, страждання, горе, зробити все для того, щоб їй стало легше.

 

          4. Обітниця (урочиста обіцянка козака Українського козацтва): Перед Богом нашим Всевишнім, перед Святою Покровом, перед українським народом обіцяю: захищати свободу народу нашого рідного, вікові порядки та звичаї, Самостійну Україну! Присягаю: стояти за свободу і незалежність України, недоторканість її кордонів! Слава Україні! Слава Українському козацтву!

          Осавул: Роби на згадку відтиск гулого пальця правої руки на обкладинці Євангелія.

          Кандидат робить відтиск гулого пальця.

          Осавул: Козаче, до прапора!

          Кандидат підходить до прапора, стає на коліно, цілує прапор.

Осавул: Нахили голову, козаче. Покриємо тебе тінню нашого прапора, як оберегом.

          Покриває кандидата-козака прапором.

          Осавул – кандидату-козаку: До Січі!

          Кандидат-козак підходить до осавула, той кладе йому на ліве плече рушник. Виймає шаблю, кладе поверх рушника на ліве плече лезом зовні. Каже: Тепер і від нині ти рівний серед рівних, вільний серед вільних в сім’ї козаків! Вручає козаку-кандидату шаблю, лезом зовні в руки. Осавул каже: Цілуй козацьку зброю. Козак-кандидат цілує. Осавул каже: Слава козаку! Козак підіймає шаблю вгору і каже: Слава козакам! Слава Україні!

          Осавул: До обозу!

          Обозний дає козаку хліб-сіль (шматочок) й каже: Треба буде – допоможемо! Треба буде – поділимось!

          Отаман (священик): проповідь на козацьку тему (Чотирнадцятирік – козацький звичаєвий кодекс):

Народ кожен пильнується оком Господнім. Гріхи наші гноблять нащадків наших. Справою Божою єсть посполітеє діло козацьке за віру Христову, за волю та рідну землю. Корогви наші – то тінь Покрови Богородиці. Доля народу – козацька доля. Коли супостати рабують народ – встають козаки за долю батьків, жінок та дітей своїх. Юдиним та фарисеям не панувати на нашій землі. Праведне діло для рук козацьких. Не купімося на нові підманки, бо за ласою слідом – нове ярмо.

 

ЗАВІТИ:

          1. Починай справу з молитвою Божою та іменем Божим. Не злися, коли щось не вийшло. Мабуть до діла готовий не був. Споможеш, як будеш готовим до найтяжчого. Проси у Бога і дасть тобі силу, коли справа угодна для Бога. Нема на світі такого, щоб не корилося праведним людям.

          2. Євангелію віруй, а не  попам. Між Богом та козаком посередник один – Христос, а заступниця нашому роду – Богородиці Покрова.

          3. Не обіцяй і не клянися. Бо людина – то тріска в потоці життя. Не все залежить від наших бажань. Краще вір справі, аніж словам.

          4. Перед Богом всі люди рівні. Не гноби ні татарина, ані ляха і сам також не гнись. Корися в поході Старшині та козацькій громаді, бо ця покора для тебе ярмо, а скупині – то є заручина волі.

          5. У козака сила лише в своїй землі. В чужому краї є сила лише проти полону.

          6. Лишнього не хапай. Не всяке добро на добре. Всього на світі з’їсти не вдасться, - то ж бо тримайся посту. В походах посту немає.

          7. Коли просять, - помагай, - і коли не просять, а треба. Не відказуй навіть ворогам.

          8. Родину свою шануй, бо то твоя втіха та рай на землі. Нема на світі притулку, окрім сім’ї.

          9. Козак має зброю пильнувати, як око своє. І ще більше. Здоровіє другим коротити можеш тільки тоді, коли честі твоїй рятунку нема. Коли ж честь свою ставиш вище громади, - складай свою зброю.

          10. Як не можеш козакові відрядити зі справи рівно з своєю долею, тоді козака наймитом не займай. Бо справа не піде на лад і совість свою загубиш.

          11. Умій слухати. Слухай все до кінця. Отамана не перебивай. Гаси дратування та злість. Мовчання від розуму. Втрачай слова, як найдорожчий скарб.

          12. Заповіт із чужого досвіду.

          13. Заповіт із набитих гуль.

          14. Пам’ятай: один вірний шлях на землі – терпіння. Найвеличніші перемоги на світі – це перемоги над власним «Я».

 

          Після проповіді козак підходить до святого отця, той благословляє козака.

          Козак підходить до отамана.

          Отаман: Клади, козаче, лівицю до лоба, щоб не розбив тобі лоба. «Хрестить» його перначем й говорить: Хай тебе біс не бере! Йди собі з Богом!

          Отаман командує: Віддайте шану козаку нашого козацького товариства шаблевим вінком!

          Козак проходить крізь шаблевий вінок.

          Отаман: Панове козаки! Слава Богу, що ми козаки! Слава козакам! Слава Україні!.

Всі: Слава! Слава! Слава!

 


Комишина 13. Серпень-жовтень 1993. Події в АОК. Ритуал посвяти в козачата.

 

ПОДІЇ В АДАМІВСЬКОМУ ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

 

На Восьмій нашій Козацькій Раді затвердили ритуал посвяти до дитячої козацької організації.

 

СЦЕНАРІЙ ПОСВЯТИ В КОЗАЧАТА (ДЖУРИ ТА ДАНИ)

          Стіл, покритий скатеркою. За столом стоять полковники, осавули. На столі - хліб-сіль, вікона Матері Божої, Євангеліє, обітниця. Осавули тримають прапори та Січ. Отаман з перначем.

          Отаман: Шановно громадо! Запрошуємо до молитви. Просимо всіх встати.

          Священик зачитує «Отче наш» і благословляє посвяту.

Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у випробування, але визволи нас від лукавого. Бо твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь!

          Полковник: Наше джурове та данове товариство поповнюється сьогодні новими товаришами. До козацької (дівочої) громади запрошується (прізвище, ім’я).

          Хлопець (дівчинка) підходить до вікони. Полковник, який тримає вікону, каже: Перехрестися тричі, синку (донько), до образу Покровительки нашої роду козацького Пресвятої Богородиці. Хлопець (дівчинка) хреститься тричі.

          Осавул, який тримає обітницю: Підійди до обітниці. Клади долоню лівиці своєї на святе письмо. Читай обітницю.

          Хлопець (дівчинка) читають обітницю, поклавши ліву руку на Євангеліє, а правицею взявши текст.

          Осавул: Роби на згадку відтиск гулого пальця правої руки на обкладинці Євангелія.

          Осавул: Синку (донько), до прапора!

          Хлопець (дівчинка) підходять до прапора, стають на коліно, цілують прапор.

          Осавул: Нахили голову, хлопче (донько). Покриємо тебе тінню нашого прапора, як оберегом.

          Покриває хлопця (дівчинку) прапором.

          Осавул - дівчині: До Берегині!    Осавул - хлопцю: До Січі!

          Дівчинка підходить до Берегині. Та кладе їй рушника на ліве плече й виголошує: Хай Матінка-Україна тебе благословляє!

          Гілочкою верби б’є по рушникові на плечі тричі, виголошуючи: Будь здорова, як вода! Будь гнучкою, як верба! Будь багата, як земля!

          Хлопчик підходить до осавула, той кладе йому на ліве плече рушник. Виймає шаблю, кладе поверх рушника на ліве плече лезом зовні. Каже: Тепер і від нині ти рівний серед рівних, вільний серед вільних в сім’ї козаків! Вручає хлопцю шаблю, лезом зовні в руки. Осавул каже: Цілуй козацьку зброю. Хлопчик цілує. Осавул каже: Слава джурі! Хлопчик підіймає шаблю вгору і каже: Слава козакам! Слава Україні!

          Осавул: До обозу!

          Обозний дає хлопцю (дівчинці) хліб-сіль (шматочок) й каже: Треба буде - допоможемо! Треба буде - поділимось!

          Хлопчик (дівчинка) підходять до святого отця, той благословляє їх.

          Хлопчик (дівчинка) підходять до отамана.

          Отаман: Клади, синку (донько), лівицю до лоба, щоб не розбив тобі лоба. «Хрестить» його (її) перначем й говорить: Хай тебе біс не Бере! Йди собі з Богом!

          Отаман командує: Віддайте шану джурі (дані) козацького товариства шаблевим вінком!

          Джура (дана) проходить крізь шабельний вінок.

          Отаман: Панове козаки! Слава Богу, що ми козаки! Слава козакам! Слава Україні!

          Всі: Слава! Слава! Слава!

 


 

Комишина 14. Листопад-грудень 1993. Події в АОК. Вихід з підпілля. Реєстрація.

 

ПОДІЇ В АДАМІВСЬКОМУ ОСЕРЕДКУ КОЗАЦТВА

 

          У листопаді 1993 року Кабінет Міністрів затвердив програму «Освіта» («Україна ХХІ століття») щодо кардинальної реконструкції всієї системи освіти, яка передбачала: децентралізацію управління освітою; диференціацію, гуманізацію, індивідуалізацію навчально-виховного процесу; безперервність освіти та варіативність навчальних планів і програм; переорієнтація сфери освіти на пріоритетний розвиток особистості й створення для цього відповідних умов у сіспільстві.

          У процесі реформування всіх ланок освіти наголос було зроблено на: деідеологізації й демократизації навчального процесу; зв’язку освіти з національною історією, культурою і традиціями; забезпеченні свободи творчості педагогам-новаторам; урізноманітненні системи навчальних закладів з метою врахування інтересів і нахилів підростаючого покоління, а також реальних потреб суспільства (поява гімназій, ліцеїв, колегіумів, навчально-виховних комплексів); поступовому приведенні у відповідності мови навчання в школах до етнічного складу населення. Але очікуваних кардинальних змін у системі освіти не відбулося… Я вважав, що спрацював особистий фактор…

          10.11.1993 року відбулася 24 сесія Адамівської сільської ради ХХІ скликання, яка розглянула заяву голови сільради Сердюк Т.В. про складання повноважень. Сесія не прйняла рішення. Засідання було продовжено 14.11.1993 року.

14.11.1993 року продовжилася 24 сесія Адамівської сільської ради ХХІ скликання, яка розглянула питання «Про хід виконання рішення №1 17 сесії Адамівської сільської ради ХХІ скликання від 21.08.1992 року «Про організацію роботи з національного виховання у Адамівській неповній середній школі» та знову розглянула заяву голови сільради Сердюк Т.В.

Рішення по першому питанню:

«Заслухавши та обговоривши доповідь голови постійної депутатської комісії Адамівської сільської ради з питань освіти, культури, медичного та торгівельного обслуговування Бараш Л.А. та інформацію директора школи Тимофєєва В.Я., сесія Адамівської сільської ради відмічає, що робота по вихованню національно  свідомого громадянина України у школі покращалася – є Положення про національне виховання, змістовний план роботи дитячої організації «Джура», виконуються виховні плани роботи школи та класних керівників, але: виховання школярів ведеться із деяким націоналістичним відхиленням, що фіксується батьками та зустрічає супротив деяких школярів (про це свідчить вивішування школярами 9 класу червоних прапорів на димарі кочегарці та у лісосмугі на початку села, що у першому випадку є порушенням правил безпеки – висота димаря – близько 30 метрів).

З цього приводу сесія Адамівської сільської ради вирішила:

1. Звернути увагу директора школи Тимофєєва В.Я., що виховувати громадянина України треба, але не виховувати націоналіста у поганому розумінні цього слова, особливо враховуючи, що громадська думка засуджує РУХ «Спасибі РУХу за розруху».

2. Зобов’язати директора школи Тимофєєва В.Я. привести виховні плани роботи класних керівників та школи у відповідність з нормативними вимогами Міністерства освіти України. До 01.01.1994 року. Директор школи.

3. Провести широку роз’яснювальну роботу серед батьків, школярів про необхідність дотримуватися державної символіки у громадянському житті громади. Постійно. Педколектив, сільська рада.»

Рішення по другому питанню:

«Рекомендувати на посаду голови Адамівської сільської ради директора Адамівської школи Тимофєєва В.Я.» Цим рішенням засідання сесії було продовжено 17.12.1993 року.

          17.12.1993 року 24 сесія Адамівської сільської ради ХХІ скликання обрала головою сільради Тимофєєва В.Я. 

          «Виписка з протоколу №5 від 17 грудня 1993 року.

          1. Вибори голови виконкому.

СЛУХАЛИ:

          Заступника голови районної ради Марунченко В.Д. про розділення сільських рад, Адамівської та нової – Софіївської. На підставі рішення обласної сесії народних депутатів й Верховної Ради України, тому необхідно обрати головою Адамівської сільської ради з числа депутатів Адамівки, Авидівки, Благодатного.

          Виступили: Охременко Ф.Г., Мальков А.В., Позднякова В.В.

          Мальков А.В. запропонував кандидатуру депутата Адамівської сільської ради, директора Адамівської  НСШ Тимофєєва В.Я.

          В голосуванні прийняли участь 11 депутатів.

          За Тимофєєва проголосували: за – 7 депутатів, проти – 4 депутата.

          Вирішили: Обрати головою виконкому Адамівської сільської ради народних депутатів Тимофєєва Валерія Яковича».

          20.12.1993 року засновники Адамівського Осередку Козацтва (Тимофєєв В.Я., Гуцан В.Т., Гончаров В.Я.) зробили Подання до сільради на реєстрацію організації.                     

          22.12.1993 року на Козацькій раді в Одесі отаманом УЧПГК обрали В’ячеслава Лашкевича. Від АОК були присутні Тимофєєв В.Я., Гуцан В.Т.

          27.12.1993 року засновники АОК (Тимофєєв В.Я., Гуцан В.Т., Гончаров В.Я.) отримали Довідку Адамівської сільради про регістрацію Адамівського Осередку Козацтва…

 

Версия для печати
ГОСТЬОВА КНИГА::КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ
1988-2018
Задністрова Січ
Zadnistrovа Sich
ВебСтолица.РУ: создай свой бесплатный сайт!  | Пожаловаться  
Движок: Amiro CMS